Вітер в коси її заплітає дощі,
Плещуть води прадавнього Рейну,
Погляд вабить, мов світло зірок уночі,
Лорелея, моя Лорелеє.
Її голос, як казка прадавніх лісів,
Де пліч-о-пліч і духи, і гноми,
Як в розплетену косу, вплітає пісні,
Що співала їй ще Фрау Хольда.
Виднокрай огортає туманна вуаль,
Місяць в небі малює їй крила,
І здається, що це не легенда, не даль –
Лорелея насправді ожила.
Вона в пісні розкаже про літній розмай
Про цілунки, яких вона варта,
І від пісні її душу стискує жаль,
Як кохала білявого Карла.
Її спів — то печаль, то розрада, то мить,
Що в серця проникає, мов зілля,
Капітани спиняють свої кораблі,
Юнаки відкладають весілля.
Та лиш човен під скелею путь обере,
І лиш чується спів незабутній,
Капітан, як заклятий, у хвилю пірне,
Не злякавшись ні смерті, ні смути.
Лорелея сміється, і вітер реве,
Пісні линуть у темінь до неба,
Її серце ще помстою в грудях живе,
Бо кохання їй більше не треба.
Гарно😍 Люблю таке👍 Не нове, адже Гейне вас випередив і легенда відома, але адаптували смачно😋 Місцями заважають зайві наголоси, бо у вас тут силабо-тоніка, анапест, але то дрібниці. Після конкурсу можете ще доопрацювати вірш і буде цукерочка😎 Хоча і без того апетитно💞 Зичу перемоги✌️
Я там у телеграм-чаті для обговорення продекламував ваш вірш. Якщо бажаєте послухати, можете у пошуку групи ввести назву вірша або за тегом #відгук знайти👍 Якщо проти, я можу видалити🤷♂️ Просто було натхнення начитати…
Поки перше реально гідне, що випало з рандомайзера. Історію Лорелеї обіграли навіть ліпше, ніж в оригіналі!)
Успіхів, бажаю перемоги!
Гарно, особливо алюзія
Красива інтерпретація і гарні образи