Орки приходять вночі,
Низько кружляють дракони.
Майже три роки живемо без мирного сну.
Гучно, кричи — не кричи,
Знову на вежі б’ють дзвони.
Нумо ховатися ми у комору тісну.
Місто, напевно, горить,
Дим застеляє фасади,
На самовідданих воїнах сяє броня.
Гуркіт вщухає на мить,
В погребі згасли лампади,
Тихо в підвалі сирому тремтить ельфеня.
Влучив там наш чародій,
Виє дракон, як собака,
Орки тікають. Світанок осяє нас знов.
Врешті завершено бій,
Ще раз відбита атака.
Діти виходять. На ґанках згортається кров.
Орки тут ляжуть кістьми,
Нас їм ніколи не взяти.
Тролі помруть. Перемога прийде навесні.
Згинуть дракони. А ми
Гірко рахуємо втрати.
Хай менестрелі присвятять героям пісні.
Гарно. Весни підводять..
Гарно, хоча по назві одразу зрозумів, що це буде алюзія на війну. Сподобався тип римування👍 Та й рими вдалі. Не зовсім зрозумів звідки взялися тролі в крайньому катрені, бо наче лише орки та дракони були, але то вже я прискіпуюся. Помилок не запримітив, отже захоплено читав😍 Зичу перемоги, тут і в реальному світі, аби орки вже нарешті виздихали⚔️🔥👊⛈️☀️
Цікаво, хоча здається, що я десь це вже бачив
Гарно, дуже чіпляє. Один з віршів, що найбільше мені запам’яталися. Хотіла зачитати сестрі, та не змогла – сльози підступають