Сучасні відьми потребують сучасних проблем

У відьми депресія. У відьми синдром самозванця.
Відьма не розуміє: то духи чи хворі марення,
Замість шабашів хлеще горілку, сховавшись в шанці,
Не може дійти компромісу із віддзеркаленням.

У відьми тривожність і трошечки параноя,
Нова інквізиція — діагноз шизофренії й галюцинацій.
Не витримав навіть хатник: “Ну, дорогенька мо́я,
ще троха ридань — й вся місцева нежить в сраці!”

А відьмі не смішно — у неї криза середнього віку
Їй, може, з чаклунством в’язатись було не варто?…
Їй, може, не варто… Господи, заспокой цю жінку!
Вона зараз сп’яну програє себе чорту в карти!..

На ранок у відьми похмілля й суїцидальні наміри
Та відьми не тонуть — над нею знову регоче хатник.
Його би втопила! “От бородате-курво-диво-органіки!
Я, по-твоєму, у депресіях проклянуть не здатна?”

Відьма п’є із чортами брудершафт. Не пияцтво, привід!
Привід: бо хоче! бо відьма! бо… не питай, наврочить!
То була винна повня. Знаєш, й у відьом бувають зриви…
Шо-шо? Збожеволіла? Ти спочатку випий, хлопче!