У глибокій воді,
Є дві дивини.
Дивина перша – істоти глибин,
Про які чув кожен християнин.
Дивина друга – Атлантів палац,
Що блищить крізь корали, мов давній алмаз.
Левіафан оберігає ключ золотий,
Що відкриває палац віковий.
Давним-давно, Атланти та Боги,
Чудове місто на суші звели.
Але гріх людський настільки піднявсь,
Що море проковтнуло місто-алмаз.
Тепер чудовисько, що на варті глибин,
Стало володарем людських провин.
Лише той, хто серцем смиренний,
Здолає Левіафана і скарб віднайде п’ятисотенний.
А чи потрібні ті скарби глибин,
Які несуть тягарі провин?
Справжнє багатство у світлі душі,
Ти тільки їх віднайди.
Цікаво
Гарно