Магія її кроків

Магія її кроків

Вона йде, і вітер тане в словах,
Тіні в лісах мовчки споглядають її шлях.
Небо в її очах, а на руках — зірки,
І вітри для неї сплітають кола з вогню.

Під ногами земля шепоче, не мовчить,
Бо вона — чаклунка, що ночі розсіює.
І як тільки вона до лісу ступає,
Там оживають всі квіти, що мовчать в тіні.

Вона володіє силою стихій,
Де бурі спокійно слухають її.
У волоссі її — місячне світло,
А в руках — чаша, що зцілює біль.

В повітрі її голос — це шепіт магії,
Що дає життя зниклим зіркам.
Її кроки — це шлях крізь пори року,
І кожен з них — як загублений сон.

Меч її блищить, мов чорний кристал,
І кожен удар розбиває тінь і страх.
Вона не боїться, не знає перешкод,
Бо її серце — це ключ до невідомих світів.

І навіть якщо темрява наступить рано,
Її крила розгорнуться, немов сонце вранці.
Дівчина з інших світів і часу,
Вона не просто людина — вона магія жива.