Камінь

Десь у темному лісі є камінь,
Знак могили — волхви у молитві
Злого мага в ланцюг оповили,
Тіло скуте, та думка шугає.

Чорний знав, що в людини є вади:
В мозок кинутий дріб’язок — сумнів,
Чути звуки шаманського бубна.
Підкуп, злато послаблює ланки.

Трісь і лопнув найслабший — жадоба.
Знов він Юду знайшов — спокусивши:
Зрада ница послаблює схиму*,
Сітка з мороку в’яжеться ловча.

Лусь, посипавсь ланцюг, проіржавів.
Злий чаклун вже звільнив свої руки,
Робить паси, отару формує:
“Слава, Чорний господарю! Аве!”

Тільки в стаді залишилась відьма,
Попіл Фенікса сипле в багаття,
Птаха в морок вогнем уп’ялася,
Жар молитви звільняє та світло.

Знов ланцюг чаклуна сповиває,
Камінь з чорним у землю — розверзлась,
Сіті й пута згоріли не вперше:
Шанс для людства — наповнилась чаша.

Пал загоїться — зелень брунькаста.
Морок схлине, всі зміни циклічні.
Сон-трава заколисує відьму,
Спить у квітці вогняна ця бранка…

Схима* — урочиста присяга.