З народження нести свій Хрест.
Можливо, просто тяжко жити.
Поняття «Дар» Святих Небес.
Важливо вчасно зрозуміти.
Вік прожила… ЇЇ самотність…
Напевно, біль – це стиль життя.
Вже поховала своє серце,
Бо доля іноді важка.
Коса до п’ят, очі зелені.
Красуня! Ніби молода!
Ще за років дівоцтва Мора
Пізнала сили відьомства.
Хотіла жити й чаклувати,
Робити надлюдські дива.
Та зрозуміло серце Мори –
Вона кохання не знайшла!
Невже для відьми треба чари?!
Хіба душі замало чар?!
Чужим творила справжнє щастя.
Важкий закон: «Своє – втрачай».
«Просто залиш, збагнувши Долю,
Живи заради відьомства».
Вона – безсмертна та самотня.
Мора завжди живе одна.
Сумно минають її роки…
Красива жінка хоче жить!
І раптом – просто, серед лісу,
Зламав коліно чоловік.
Що вміє Мора? – Лікувати.
Зробила Відьма, як змогла.
Тепер кохання має Мора,
Бо Доля зцілює серця.
Кохання – то є сильні чари.
Найліпший дар в усі часи.
Чи Відьма ти, чи просто жінка.
А для кохання рівні всі.
💖