Коловертій танцює у вирі часів —
Сплітаються долі між гіллям віків.
Дерево Життя, що стоїть на межі,
Корінням тримає і землю, і колажі.
А на верхівці сидить Жар-птиця —
Правди й надії вірна захисниця.
Крила її, мов світанковий вогонь,
Розвіюють холод і тривожний сон.
Під віттям шепоче пісні богиня Леля,
Вінки заплітає з роси та натхнення.
Її очі — золоті зірки на небосхилі,
А коси — то довгі кришталеві хвилі.
Мов вітер, летить крилатий кінь —
Охоронець казкових сновидінь.
Його ріг, мов місяць, магічні дари несе,
Він вартий легенд, бо зачаровує все.
Палкий бог Ярило у світлі яскравих зірок
Лелю шукає поміж священних гілок.
Пісня ллється, мов весняний струмок,
Кохання до Лелі — це вогонь й холодок.
І ось під премудрим Деревом Життя
Злилися дві долі в одне серцебиття.
Кохання сильніше за вічности плин,
Щира вірність здолає і темряву, й пил.
Непогано
Гарно