Інь та Ян

Я зупинилася біля вікна й на світлого ельфа за ним непомітно поглянула.

– Чому з усіх можливих варіантів ти саме його обрала?

Ви володієте різною магією та навіть богам вклоняєтеся іншим.

– Але незалежно від раси під небом ми ходимо одним, –

Вислухала терпляче слова друга й ближче до підвіконня підійшла.

На гілці розлогого дерева сидів Амір, в його руках лук і стріла.

Немов амур сховався серед м’яких хмар і влучив прямо мені в серце.

Його прозору, немов лід шкіру ніжно торкалося, пестило сонце

Витончене обличчя з високими вилицями і підборіддям загостреним.

За ціллю спостерігав поглядом уважним і цілеспрямованим.

Друг втратив надію переконати мене йти в гуртожиток й на самоті залишив.

Амір немов мою присутність відчув і на мене зиркнув.

Його очі кольору свіжої м’яти, я не можу вгамувати свою жагу її запахом.

Тятиву натягнув, і набула потрібного напряму стріла одним помахом.

Вона легко зачепила моє чорне волосся, але я її мимохідь зловила.

Помітила на ній записку з незмінно гарним почерком й обережно відчепила.

Похапцем прочитала й усмішки від написаного не стримала.

Перед тим, як до сходів кинулася, йому кивнула.

Невдовзі до нього спустилася і навколо оглянулася.

Амір стояв біля огорожі академії та на мене чекав, я до нього усміхнулася.

Я взяла його за руку та повела до лісової стежини.

Амір заспокоював сполоханий вітер, промовляв до кожної тварини й рослини.

Я в тіні відчула мертвого метелика та його воскресила.

Він полетів, в останніх на сьогодні променях блиснули його крила.

Амір задивився на нього та моєю силою захопився.

Стиснув мою руку міцніше й до мене усміхнувся.

Моя шкіра в рази його темніша, але ні традиції, ні закони нас не зупинять.

Жодні з богів мені завжди бути разом з Аміром не заборонять.