Пророцтво

За сонцем, що тоне в безодні морській,
Де хвилі в бій з небом вступають —
Там знайде свій шлях герой молодий,
Його нитку вже мойри тримають.

Крізь води туманні манливо співа
І кличе його власна доля,
Примарних русалок звабливі слова —
Перевірку цю пройде сваволя.

Серпанки зустрінуть свого блукача,
Химери там смертних шукають.
Тінь власна зрадлива, будь певен, хоча,
У хащах і феї бувають.

Послухай, юначе, слова ти мої,
Вже як знати кортить, що чекає:
В пітьму не спіши, стережися змії,
Що світоч святий сповиває.

Зі стихії вогонь загартує меча
І лишить від часів злих руїни,
Та не знайдеш ти вірного друга плеча —
Це одвічна оплата за зміни.

Власна слава в тенета тебе затягне,
Стисне горло дурне присягання,
І сміливості запал одразу мине,
Коли згаєш єдине кохання.

Та пророцтва лихі — так уже повелося,
Не збагнути усе і одразу.
Варто лиш пам’ятати, що героям вдалося
Переможцями бути щоразу.