ПРО ГЕРАКЛА І ЛАНЬ

Прийшлось Гераклу якось раз,
По царському бажанню,
Ганятись за …(такий наказ!)
Діаниною ланню.

Спочатку він не усвідомив
Всіх труднощів завдання,
Бо ланям гори ніпочому
Та швидко скачуть лані.

Він просто взяв, натис як міг,
Помчався за прудкою ланню вслід.
Все біг та біг, і так оббіг
Аркадію та, аж до Істру, світ.

Ногам спочинку не давав.
Він з гір спускавсь в долини,
Біг через ліс, біг у лугах,
Що око веселили.

“Гей, лань!” – кричав він, біжучи,
А лань усе ж втікала,
Та раз на березі ріки
В обійми сну попала.

І тут Геракл її впіймав,
Без герцю і без бою.
Де Еврисфей владарював,
Повів лань за собою.

Він був завзятим та терплячим,
І приклад дав безсмертний:
Перемагає той, хто проявляє
Характер надупертий.