Закохався наш Місяць поважний
У сміливу яскраву Зорю,-
Зірки дві шепотіли, аж раптом я почула
Легенду таку:
Ріс полин молодий серед степу без краю
Та полин був один і бджола оминає
Непримітний, простий
Ще й розпатлане листя,
Серед квітів струнких
Загубився він, звісно.
Якось Фея сумна цвіт кохання шукала
І полин той вона для букету зірвала
Невродивий юнак доторкнувся вуст Феї
Був полиновий смак поцілунка у неї
Не забуде ніяк,
В серці скрипонька грає,
Той полиновий смак,
Що гіркий та кохає
Безкінечності знак,
Я на ньому мандрую
Безкінечність ознак,
Що кохання існує…
Гарно
Красивий вірш