Де сонця промені ясні,
А думки творчі і легкі –
Живуть неначе на Олімпі
Оракул, Муза й дивні Німфи.
Земний талант оберігають,
Для нього обраних шукають.
Оракул може розказати,
Як дар людині передати.
А Муза душу віднайти
І пролетіти крізь світи.
Оракул Музі передбачив,
Що дівчину в видіннях бачив:
«Лети у світ Земний, чарівний,
Там віднайдеш ти промінь дивний,
Побачиш світло серед хмар
І знай, що то є Вищий дар!
Візьми його, зігрій руками
І бережи в собі роками,
А далі віднайди єдину
Нам рідну душу світлу й вільну!»
На крилах неземних пісень
Летіла Муза ніч і день.
У вимірах світів блукала,
Людину обрану шукала,
Щоб їй відкрити таїну
Й покрити голову земну.
У світі так багато дива,
Людей відкритих, добрих, щирих.
Політ думок за небокрай
Веде людину в Світлий Рай.
Чиста любов і пошук дивний,
Музу вели у Край Чарівний,
Коли на світ зійшла зоря –
Там народилось немовля.
До нього Муза полетіла
І даром світлим наділила.
До слова хист дала дитині:
«Ти – диво-обрана віднині!
Творити словом – твоя доля,
Ти – сильна, твоє слово – зброя!
Я поряд буду із тобою,
Колись назвеш мене сестрою!
На всі роки твої земні
Знайдеш підтримку ти в мені!»
Роки минали… Муза гріла,
Перед очима світ відкрила.
Творила Обрана добро,
Вселяючи в серця тепло.
Та доля обраних – важка,
Їх путь буває нелегка!
Душа письменниці відкрита –
Відлуння серця «non finitо».
Готує доля новий день
Твоє життя – «spirit of flame».
Лесю, Ларисо – Світла діва,
Під впливом Музи ти щаслива.
Ти відчуваєш часом втому,
Та не зникаєш з поля бою.
Той біль, що серце охопив,
Любов до слова – не змінив.
Муза колись вночі сказала:
«Талант і геній – не зникають!
Іскриста зброя – твоє слово,
Ти не одна, нас завжди двоє!
Не вір у смерть, вона у снах,
А сни – в безмовних кайданах,
Яких і оком не побачиш,
А душу чуєш – все пробачиш!
Твої слова в віки злітають,
Безсмертя світле здобувають!
Промінням сонце зігріває
Лиш тих, хто віру не втрачає!
Буття людини, як вінець –
Початок має і кінець!
Колись, як я з небес із хмар,
Віддай людині світлий дар!
В поезії думках лети
І знищуй болю кайдани!»
На все у світі час буває,
Хто творить – силу здобуває.
І поза часом є життя,
Живуть у вічності слова.
👍