Ох! як співали того літа солов’ї!

Ох! як співали
того літа солов’ї!
Мов душі проклятих
оплакують гріхи
свої
Й з чужих сміються,
Радіють й гублять.
Гублять співом,
спокусою.
Вигукують мерців
із трун,
Щоб прагли радости
і насолоди.
Ох! Як співали
того літа солов’ї…
Вже не співають
Та тепер мерці
не мають спокою
у своїх трунах,
лежать і думають:
«Ох! Як співали
того літа солов’ї
мов душі проклятих»…