Полудниця йшла після жнив,
Її волосся розвивалося,
Бавилося з вітром.
У руках кривавий серп.
Полем грає тиша,
А над головою
Хмари зібрали тучу.
Вона не сипала лестощі,
Відразу розкрила мету:
“Якщо тебе вкрило дощем моїм,
Пройде він,
І не зачепить твоє волосся.
Як захочу вітром знести,
Будеш ти стояти на місці.
Найтаємніше, що в цьому світі,
Духи двічі вмерти не можуть”.
21.11.2025
Хтось цілком заплутався в конкурсах, мабуть, бо вірш створений на тему “Секрет Полішинеля”, бо “Духи двічі вмерти не можуть” – таємниця, яка всім відом, але ж поданий на конкурс фентезі-прози.
На майбутнє, щодо конкурсів від АльМор, то прозовий має тему, а поетичний – ні.
Хоча в цілому, вірш мав би потенціал на конкурсі фентезі-поезії, якби попрацювати над ритмом, бо він тут дещо стрибає.
Дякую)
Блін, дякую ще раз за коментар. Я думала, що проза це теж вірш, а це твір🤦🏻♀️