Надідея щодо миру і припинення воєн. (Тьма у дослідженнях Світла…

1. В чому незгасаючі сенси сьогодення? …і сенси сьогодення – які перевИщують бар’єр триальних шумÍв?

Півон Нової Ери – іронічно позіхнув. (Інтригуючий!.. початок.)
Шпиганув дірку бублика Тьми. (Смілива преамбула.)
І з іронічним поривАнням сенсанційним – поза рівнем триальних шумÍв – проголосив урочисто:
— Щоб наступило розуміння у функціонуванні культурних механізмів і не було б прихованих таємниць:
Чинити добро і робити світ кращим, це – достогІдно!
Еге ж, Тьма?! Із тьми – в світло, єу! пнемОся буцімто! (щоб ти, Тьма, знала).
Так що давати дорогу шкідливому, і підтримувати щось негативне – це непристойно, авжеж?!
А то дехто – гейби не в курсі: їм не казали про це ні слова? Із тьми в світло пнемОся – пОтайки?!
Сприяти злу і допомагати в не добрих справах – це цинічно і непорядно, дійсно?!
А то деякі вдають ніби не знають. Чи для них це – секрет Полішинеля, чи вони – іншої форми життя…
От яка?.. на планеті форма життя? ха-ха, мовчить Тьма. Це, щоб нікому ні слова?! До теми:
“тьма” це про зло. Так же, Пітьма? Чи може є внутрішнє світло в тобі, хі-хі? чи яка твоя зАгадка?
І ще одна прихована підпільна потаЄмщина… Повідомлю глубокий секрет:
хто грає на руку Пітьмі – то даремно:
бо на кшталт, як в космосі немає центру і кордонів, так в Тьмі немає – рук. Авжеж, Тьма?!
Тьма, ти розумна? хі-хі! чи… чому всі спроби знайти розумне життя спрямовані у космос? хі-хі, на Землі вже шукали? Мовчиш, Тьма? чи оніміла? чи ти – без’язИка анітелЕнь нерозумна?
Тьма:
— У… Ня… Це чо зараз було?!
Півон:
— Хі-хі, знАгла? (…було).
Тьма:
— Знечев’я я аж оторопіла! занімÍла на деякий час! У… Ня! булО щось-то – поза рівнем природних шумÍв триального вИміру!
Півон Нової Ери:
— Ну так це ж – я!.. перевИщив?!
— І які у сьогодення сенси були?.. щоб перевищувати бар’єр триальних шумÍв? Може які-то події діялись поза рівнем триалу?
Півон Нової Ери (з сумом):
— Ех, та скоріше б події вийшли за рівень шумÍв триального вИміру.
— Чому?
— Виборсуватися із труднощів пора! Вибиратись! Вирушати вперед!.. виходити за рівень триального вИміру – у макроеволюцію!
…Щоб жити в світлі й добрÍ, требожно, на дренажних частотах – поза рівнем триальних шумÍв – виплутуватися із полона триалу. Правильно?!
Води в рот набрала? Ну Тьма, чого вщухла? Тому, що я – світлий?
А чи Бог знає правила, за якими грає Тьма? ха-ха! а?
Замовчуєш з певною метою? …це, щоб – нікому ні слова? чи, може, ти, Тьма, – таємниця? ОтпівОнить тебе?
Півон – вдруге шпигнув дірку бублика Тьми…
— Хто менше знає, той міцніше і більше спить??
*
На Півона Нової Ери зашикали – змії!.. що звили бублик Пітьми:
— У… ня! куди і чим шпигАешь? Ти пристойний?
Півон Ери (зміям):
— З точки зору змій, я порушив правила пристойності? Змії! ви нічого не розумієте у функціонуванні культурних механізмів. Добавлю-ка для профілактики!
Півон Ери – інтелігентно струсИвши і мотнувши… – знову шпиганув дірку бублика Тьми!
Змії:
— Ой! Такий-сякий! Ну ти головАтий! Ні в казці сказати, ні пером описати! Ну просто У… Ня! який ти бешкетник! Прямо – голівкою?! Екзальтація!
Півон Нової Ери:
— Не померхлою, не в’ялою? (голівкою). …Не тьмяною?
Гол в ворота Тьми – забИти голівкою?!
— Та корОтше! Дивися не порвися. Обережно коротше.
Півон Ери:
— СамÍ обережно!.. а то – зараз съєжусь-зіщулюсь! Навіщо бути мені – коротшим? В чому мякотка? Щирий інтерес у мене до отримання додаткової – глибини!.. щоб порушити гіпноз тут в дні.
Змії:
— Що ти тут копаєш і шукаєш? …подвійне дно? Хочеш порушити тіньовий світ?
— Погрожую вашому спОкою?
— Зараз ми тебе заєдім-закусаєм!
Півон:
— З якого переляку? …Обслюнявите?!
— Навіть? ну ти і дерзкий.
— У вас, змії, язикИ наче роздваюваються…
Змії:
— Хо-хо. Ти філолог?
— Ні! — і Півон Ери знову шпиганув дірку бублика Тьми.
Змії:
— Браво! Откамасутрив!
Півон:
— …ще не отпівОнив. А Тьма – з язиком? тільки б не програмування, хи-хи.
Змії:
— …язиката.
— Змії, а чи добре заплітається у Пітьми язик? А у неї язик ще не почав роздвоюватися?
Змії:
— Це ти, знов, не як філолог спитав!
— А може язиком їй – і поворухнути лінь? …в слині?
Змії:
— З самою Тьмою – хоч би можна поцнотлИвіше (поцеломудреніше, стрИманіше)? А то ти навчиш її хорошому. Ми прикриємо твій зад, Тьма!
Тьма (зміям):
— Та я більше за свій пЕред турбуюсь.
*
Півон Ери знову шпиганув дірку бублика Тьми.
— Ей, Тьма! Тут на тобі – така крута романтика!.. бублик змій! Рамки пристойності (на тобі, Тьма) – змії обкрЕслили?
Тьма, звиваючись:
— Обсєлі!
— Так обкрЕслимо! так – очЕртім! — закусились з Тьмою змії.
— Ай, кусаються! — пролунав ніжний викрик Тьми.
Змії і гедзі (Пітьмі):
— …і Півона Нової Ери – теж заєдім-закусаєм!
Півон:
— …а Темрява не захистить мене? не відкачає? а–а-а-а!
Змії (Пітьмі):
— Клієнт на сьогодні втрачений. Примирися, Пітьма.
Півон Нової Ери іронічно-шанобливо нахилив головку…
— Що означає: втрачений клієнт? А так… — і він знову шпиганув зміїний пролаз, зарослий патлами гедзів. — Разжиріли?! Та перетворіться!

2. Інтелігентна гідність півона

Очкова кобра:
— Ну ладно! розповідай, Півон Нової Ери, що спонукало тебе на такий крок: наводити контакт зі Тьмою?
Півон Нової Ери:
— Хо-хо, “крок”?? А чому не – “виляння”? …Змія ж говОрить?! …у якої ніг немає! Змія, а чому ти – очкова? Ще раз тобі шпигануть, а? Налякати тебе? очкова кобра!
І Півон “налякав” її… – зухвало покрутивши рожевою інтелігентною гідністю.
Очкова кобра:
— Незважаючи на назву, очкову кобру складно злякати.
Тьма-Пітьма (Півону):
— У… Ня! Ти ж такий-сякий няшный! І що надихнуло тебе, Півон Нової Ери, вийти на зв’язок зі мною?
Він:
— Хочеш подивитися?.. як я – зростаю?
Півон Ери мотнув… важливо струсИвши своєю молочноцвітковою (із зухвало-рожевим помпоном в центрі) гідністю, звисока поглядаючи на Тьму, яка у вигляді чорної дірки від бублика.
Тьма-Пітьма зарепетувАла:
— Ой-ой-ой! тільки можна щоб ти не тикав?
Півон:
— З тобою потрібно на Ви? — і розсміявся: — Що надихнуло мене на спілкування з тобою?? А що, Пітьма, хочеш почути? …емоції Онєгіна?
— Та хрона плавучого. Така до мене сьогодні – байдужість? Та я ж – Пітьма-Таємниця!
— Таємниця ти? Чому?
— Тому що подробиці наших стосунків залишаться в пітьмі (у таємниці!)… якщо хто-небудь не напише розповідь про нас.
— Вважай що вже написана! Не пОтайки ж я розмовляю з тобою!
— Але тільки досить мені тикати!
Він палко:
— …Не палкою ж! Я ж не ворожий. Мій інтелігентний помпон не притягнув твого погляду у внутрішній пітьмі? Я тільки – тикаю? Ну тоді ще раз!.. дам тобі мене понюхати.
Півон Ери нагнувся, махрово мотнув… важливо струсИвши своєю зухвалою (з рожевим помпоном в центрі) гідністю: гідність махрового молочноцвіткового півона “She’ s My Star” (“Вона моя зірка”) – це… преніжна краса і запашнИй фіміам індивідуально – півона!
Рознюхавшись Темрява пікантно:
— Отпівонив мене ти! Вразив! Потряс! В тобі індивідуально піонові нотки з пікантними акордами зірок. Мрію – зіркою твоєю бути!
Півон:
— …Дірку від бублика! Гедзі і змії обсіли тебе, Пітьма. Вони твоя категорія цінностей?
Тьма:
— А мені що?.. треба бути – поштовховою силою світла в собі?? (…як зірці)??
— Так! Вух, як же хОчу побачили тебе, Тьма, такою… наче зірка!.. що є – поштовхова сила світла в собі!
Зірка впала, о ха! вже виконується бажання моє?!
Тьма:
— А ти що зіркИ з неба хапАєш? хе-хе! А от в моїй пітьмі цінностей – є метеорити!.. колись впавші на Землю!
— А чого ж ти не відбивала їх назад в космос, вберігаючи світ? ха-ха-ха! — Півон знов шпиганув дірку Пітьми.
*
Пітьма:
— Знов він тикає! Уп’ять двадцять п’ять! Зухвало.
Півон Ери:
— Ще не отпівонив я вас! Хочу глибше зануритися в твою, Пітьма, пітьму цінностей.
Змії (Півону):
— А ти – єрепіністий пиюн! Не потріпайся! Дивися ще порвешся.
Півон Ери:
— Назва квітки “півонія” – пов’язана з древніми хоровими піснями, адресованими богам, які називалися пеанами. Я – співаючий Півон Нової Ери. Співаю – Нову Еру: – Ноосферу! [1]
Пітьма-Таємниця:
— А куди йдеш корінням?
Півон Ери:
— Мої корені – зухвалий важіль в Ноосферу! Ти хочеш дивитися эц я зростаю?
Змії:
— Доблісний Півон Ери співає про фантастично-зухвалу Ноосферу!
Півон Ери:
— фантастично-зухвалу?? Зухвалі піснІ – це ті, – що пОза Ноосферою… і де насолоди вищої немає. Вони з перебІльшенням обіцяють серцю дочекатися щастя: якщо довго мучитися, то при наявності терпіння, щось вийде, але в результаті метушні років – нещастя. Тобто позаноосфЕрні пісні перебільшують ТАК, що, повірте мені!.. я Півон Нової Ери, співаю про “фантастично-зухвалу” Ноосферу – не з перебільшенням.
Пітьма буйно-півОнієво:
— Ноосфера, мабуть пахне – півОнією?!
ПівОн Нової Ери романтично-півОністо:
— Овва! тоді я духм’янІю – ноосферою.
— Ого! Ну тоді… Відтак говори все що бажаєш – духмяно й красиво!
Півон, позіхнувши романтично-півОністо:
— Моє, Півона Ери, бажання… – щоб засто͗і з мене відбулИ!
Пітьма улесливо:
— Для цього – стосунки оббудовуються. Давай? я згодна налагоджувати їх.
Півон:
— Оббудовувати? Ха-ха! Ну це – к-космо-ос.
Тьма підлазисто:
— Так! це – космос!
— аби не вакуум! Хочеш, щоб космос був тобі на руку, Пітьма? Губа не дура! Але я ж – Півон Нової Ери! І якщо мої стосунки з Пітьмою можуть перерости – в космічну силу, то ні! я не маю наміру бути експортером в космос – мрії Пітьми.
— …таємниці! Ти мені не віриш? Не любиш мене такою, яка я є сьогодні? А якщо при надихаючому Місяці?
*
Півон:
— Ей, Тьма-Таємниця! Сумно, що я твоїх очей споглядати не можу. Чи бачиш ти Місяць? і чи бачиш – мене?
Пітьма, залившись сором’язливою фарбою:
— Сплю і бачу.
— Аби не прибрала до рук. Спиш і бачиш мене? Тоді оголюйся. У мене у самого – аж очі роздягаються-оголюються! коли від мене погляд не відводять. Думаю, аби руками не хАпнули. ЛишЕ – дивися! Не прихватизУй руками! Рук в тебе – немА?
Пітьма:
— Тебе не хАпать руками, Півон? Але ж ти такий захоплюючий!
— …не прибрати до рук… за пояс не затикали…
— Ти підкорив мене аж по самі вуха! Так і хочеться узяти тебе…
Півон:
— Спиш і бачиш? я такий звабливий? …кортИть узяти мене? …чи верх наді мною? …наді мною гОру?
Тьма буйно-півОністо:
— …як прапор!.. взяти тебе!
Півон:
— Як прапор?? Мене – не зривати! …ец і плани Ноосфери не зірвати!
Тьма:
— Ну тоді, зірви ж – мене!!! як квітку любові на абстрактному рівні!
Півон Ери (Пітьмі):
— Вийми з гнізда свій диск деструктива!
— Вийняла! На абстрактному рівні був. Ти зірвав мене як квітку любові на абстрактному рівні, “завойовник” мій!
— “завойовник”??
— ти такий захоплюючий!
— хорошо хоч, що не “загарбник”, сказала. Огуляв я тебе, Пітьма, у світловому спектрі!

3. Очі Тьми закриті, відкрилися! А-а-ай-ай…

Пітьма романтично-півОнисто:
— Огуляв ти мене в спектрі світла, Півон!
Півон:
— Еу, Тьма! а “пограти очима”?! Очі твої, Тьма, я не бачив. Краса – чистої тьми? СлабодУхим не вдивлятися?
Оченята твої, Тьма, хто зна й де?
Чи очі Тьми – це колір пітьми, невидимий в спектрі світла?
Пітьма завірЮхісто:
— О, зараз я… погрАю очима… Покажу-у-у свої очі!!!
Півон Ери, затремтівши:
— А-а-ай-ай… Слабонервним не дивитися? Губи трубочкою, і очиська закрити? від гріха чимдалі?
Тьма:
— Для чого мені потрібно витягати губи трубочкою? А! Це ти, Півон, губи трубочкой робиш? …Так очИська свої прикриваєш? Це така твоя, Півон, – захисна реакція від атаки шкідників?! Не закривайся! дивися! У компенсАцію за підкОрення Тьми – задовольнЮ твою уяву!..
І тут…
Щщ-щих! Баса! очі Тьми закриті, мьеу! відкрилися!..
Темрява відчинила свої – самотворы очей-троянд кольору місячно-рум’яної ночі із зіркАми!
Півон Ери:
— У… Ня! Не можу! зараз вИсіменюсь! Ну ти, Тьма, і уразила мою уяву! О́бсаса! Троянди з зіркАми й молодиком-місяцем – очі твої?!
Темрява:
— Ага, явИла я тобі свої – самотворы очей-троянд кольору місячно-рум’яної ночі із зіркАми. Я подобаюся тобі без деструктивного диска?
— Без деструктивного диска, який на абстрактному рівні грав тобою, Пітьма, ти мені – подобаєшся, бо точно не являєш собою – із злісними намірами погане, печаль, неуцтво, або жорстокість. Ну тоді далі огоОлюйся-зізнавайся: що ти з себе уявляєш?
Пітьма:
— Єу! Здогадайся!
— Дай підказку.
— Наприклад, – приховане в серці: коли я не зрозумію: бояться – мене, або – себе?
— Я зрозумів! Це коли – таємниця! пОтемок! Тобто страхи, бажання, гріхи і мрії, повиті тьмою від усіх. Правильно? я здібний?
Пітьма:
— Так, ти головатий, Півон. А осьде, слухай, і ще!.. про мене: я Тьма – не антагоніст біосфери (живої і не живої, щільної і не щільної)… в якій багато чого!.. окрім троянд і півонів!
Півон:
— Так-так… витягнув сенс!.. Тьма це – величезна кількість! безліч! Тобто коли багато!
Тьма:
— Угу! це коли тьма-тьмуща або тьма-тьменна! У тому числі – мікроби, членистоногі, черв’яки…
— Ти шикарна!
— …поклАди вугілля, нафти, газу і багато іншої біосфери, що в умовах – коли світловий промінь не доходить. Здогадався?
Півон:
— Ага, я тямущий! і це теж утямив. Тьма це – не тільки коли тьма-тьмуща, а і коли просто тЕмно: мла, мряка, темінь, чи пОтемок. Просто відсутність світла.
А зло, відповідно, – всього лише відсутність Добра. Ти не лихА, Тьма?

4. Щодо абсурда – висміюючий гумор бешкетний. Щодо Ноосфери – промінчик світла в пітьмі!

Пітьма репетує щиро:
— Ні! не лихА я, і – не злОдійка: ніч, змінюючи день, про свою вигоду не піклується. Багато маю добра матеріального, але не злодІйка! Зло починається там, де заради власної користі несправедливо топчуть інших.
Півон Нової Ери:
— У ноосфері – немає умов для зла. Вона – сама справедливість! Чого ворогувати? Так же? Еге? Ніяка твердь не може перешкодити – шлях – внутрішньому світлу й справедливості! шлях до Ноосфери!
Пітьма щиро:
— Авжеж! Ти в мені пробудив прОмінь світла до Ноосфери! Промінчик світла в темряві – це справедливість!
— А я думав, Тьма, тобі властива виключно – похмурість! і що в тобі – тільки депресивний підтекст!
Тьма:
— Але похмурий погляд на життя – він теж виправданий!.. Люди ж – це делегати іншої форми життя! …представники не ноосферної форми життя, а іншої! угу? …де мир тільки силою! чи всупереч силі!
— Тьма, ха-ха-ха! Так!.. Мир силою, чи мир всупереч силі – це інша форма життя! …не ноосферна форма існування! Наш з тобою бешкетний гумор – гарним чином висміює весь абсурд! Ти привносишь гарним чином світло, Тьма.
Тьма:
— Штовхати хочу… (поштовхом передше себе) світло! Ти ще ніколи не бачив?.. щоб хтось був… – такою! зіркою!
— Так, ну тоді ти – як зірка… що є – поштовховою силою світла! в собі!
Тьма-Пітьма:
— Хоч зіркИ – не біосфера… Але ж біосфера – це поштовхОва сила, що штовхнЕ передше себе – ноосферу! …яка – сконектУється з космосом, який якщо раптом що, то виручатиме ноосфЕрнів! (Земляни ж стануть ноосфернами?!)

5. Щодо рук

Півон:
— Так. Ну а що зі зміями?
Тьма-Пітьма:
— Нічого. Просто частина живої біосфери.
Півон Ери (кобрам):
— Змії, я щиро розкаююся, що дошкуляв вам щодо відсутності ніг. Пробачите мені? Тоді давайте потиснемо один одному руки і забудемо про усі наші сварки!
Змії:
— А у тебе самого, Півон, є руки?
Півон:
— …руки в півона? так є! Я ними – листАвся (…своїм лИстям на гілках) з книгами. …Разом із Світлом гортАли ми сторінкИ. В Світла є руки: грати Світлу на рУку – це доблесть! А от грати на рУку пітьмі – це стид і безслав’я. От ЩО на руку пітьмі, а? Пітьма, який у тебе секрет? Є прислів’я: “не грати пітьмі на руку”…
Пітьма:
— Ха-ха! на рУку? Та ну?!
Півон:
— Що на руку пітьмі?
Пітьма:
— …та нічОго! Звісно ж, що рук немає у Тьми.
— А у мира? У війни руки є. (…Взяли до рук зброю.) А у мира? Чи є руки?
— У мира – і рУки, і нОги, є! Точно!
— ?? Точно?
— Як буде мир, то буде – все!.. до ладу!
Півон:
— Справді?
— На рУку миру – Ноосфера!
— А чому ж тоді у мира руки/ноги були, а в ноосферу людство не вдавАлось?
Пітьма:
— ТЕмно ж було!.. з деструктивним диском, що грав у триалі, развОдячи довірливих людей.
І тут, Півон Нової Ери – заспівав:
— Прекрасне далеко, не будь до нас жорстоке.
Не будь до нас жорстоке, жорстоким не будь.
Хори державних і шкільних масштабів співали! (з фільму «Гість з майбутнього»).
Тьма:
— З літньої лэти піонери співали цю пісню!
…Слово “голубий” ще означало – лише колір, і йшов останній рік “застою”.
Півон Нової Ери:
— І нині теж требожно – щоб застої відбулИ, разом з війнами. Для цього потрібен вАжіль в Ноосферу!

6. Бог знає правила, за якими грає і Тьма, і Ноосфера

Пітьма:
— А від мене (від Темряви) поміч потрібна?
Півон Нової Ери:
— Є прислів’я: як від каменя – плодА, так од злОдія добра… А що від Тьми?
— Я не злодІйка.
— Як допоможешь? Може ти, Тьма, – дослідниця внутрішнього світла? хе-хе!
Пітьма:
— Бог знає правила, за якими грає Тьма. Доброму крізь добре; злому крізь тьму. Тобто робиш зло – то зла й сподівайся: цебто злому – крізь тьму! (І якщо й не при житті, то після преставлення!)
Півон:
— Так і знав! Ну ж Тьма, ти – і таємни-и-иця… Тобто ти, Тьма, все ж і – це? …про зло?! …цебто злому – крізь тьму-у…
Пітьма:
— А то, ха! Це щоб завжди діяв закон перемоги добра над злом. І щоб не як в анекдоті!.. Анекдот:
“- Добро завжди перемагає зло!
– Ну, ти даєш! Це треба ж у твої роки бути таким наївним оптимістом!
– Я не оптиміст, я реаліст. Закон перемоги добра діє автоматично: яке б лайно не перемогло, воно завжди оголошує себе добром.”
Півон Нової Ери:
— У Ноосфері класифікація добра і зла не буде як в тому анекдоті.
Похмурі сторони людської природи можливі лише у позаноосфЕрній формі життя.
Якщо любити благословенне майбутнє (тобто Ноосферу), то від Ноосфери прийде допомога й порятунок!
— Ноосфера підставе плечЕ?
— Так. Поміч від майбутнього прийде – аж до заглАджування помилок минулого!
Ну а якщо – не любити благословенне майбутнє (Ноосферу), – то це дуже чревато: як дбаєш, так і маєш; як гукнеш, так і відгукнеться.
Тьма розсУдливо:
— Класифікація така: плясати під дудку Зла, грати на рУку Пітьмі, і мороз в плані людяності – це зло. Злому – крізь тьму! А світло в собі – це добро!
— Хо-хо, Тьма! ти так дослідницею внутрішнього світла станеш!

7. Дві ілюстрації: перша – з якою можна порівняти протистояння Ноосфері; а друга – з якою можна зіставити – сприЯння Ноосфері

Півон Нової Ери:
— …Так-так! Навіть сама Пітьма (яка хоче бути дослідницею внутрішнього світла) каже, що грати на рУку Тьмі – це зло. І що плясанули під Тьми дудку – не получиться!
Пітьма:
— Рук у Тьми немає, тобто і дудки теж немає! (…дудку ж руками утрИмують) …як нема і рукавиць за пазухою, щоб їх там (з надією!) шАрити-шукати. Требожно з надією дошУкуватися Ноосфери!
…замість протидіяти Ноосфері! й замість грати на рУку Пітьмі …у якої й рук-то трясцяма-нема! Нема в Тьмі й війнИ пальців проти вагИ їх же рук.
Півон Нової Ери:
— Еге! влУчна ілюстрація! Протидіяти Ноосфері, це на кшталт – війнИ пальців проти вагИ їх же рук! (…до піаністів це – не стосується, хз, і з дудкою приклад не пов’язаний зі спеціалізацією танцюристів чи музикантів).
Тьма потішаясь:
— Хі-хі-хі! В ноосфері без проблеми можна грати на всіх музичних інструментах, еге?! і не важливо – що не вмієш?! хі-хі? Ноосфера самА зсинтезує всі звуки?! Хо-хо, можливо – такий, а?.. буде оркестр народних інструментів? хо-хо?
— Ха-ха, і хор з ним! Ну… оце, Тьма, ти і тішишся.
Без ноосфери – ніхто повною мірою не тішиться – навіть коли з’являється спокійна хвилинка без тривог, турбот і неприємностей, бо це – лишЕ хвилька-часИнка, коли перезаряджає рушницю життя.
І дОки? …І коли неприємності кІнчаться?
— Вух! Та хай би! хай би вже скоріш війни завершилися! І?! Ну?! Яка сенсаційна надідея?!
Півон Нової Ери палко:
— …чАтитися про Ноосферу! Неприємності закінчАться – коли припИнить перезаряджати рушницю життя. Чаться про Ноосферу! При першому кроці до Ноосфери – вгамУється клопіт, вщухнуть недотепні напАсті прикрі. Бо перший крок у ноосферу – якнайшвидше завЕршення воєн.
Благословенне ноосферне майбутнє – це закін! і щастя! Війни – завмруть.
Ітак, голосна надідея!..
Алярмувати всіх кого можна (кінематографістів, дипломатів) – на кшталт армуючого гасла (гучного) – такого:
Аллє!.. дошУкуватися Ноосфери, гАйда, пІдемо?!
Аллє у Ноосферу вдавАтися – ради надійного щастя! Всі прикрі біди і клопіт минуть – при першому кроці до Ноосфери! Бо старт у ноосферу – це якнайшвидше завершення воєн.
От задля чогО Ноосферу відкладати? Та зараз же… та зараза – війна.
І якщо, (замість бути опертЯм Ноосфері), Ноосфері – опирАтися, чи про Нову Еру (Ноосферу) не домовлятися… то таке прикре протистоЯння Ноосфері – можна зістАвити хіба що з ілюстрацією – війни пальців щодо своїх же рук.
Тьма палко віддано:
— А Тьму (…дослідницю внутрішнього світла в собі!) – чи можна порівняти з… – шалЕним опертЯм Ноосфері?! (…її підпоркою! і підмогою)!
Півон:
— Вух! Овва! Тьма! ну і протекція ж!..
Тьма, ти ілюстрУєш Ноосферне сприЯння?! опертЯ Ноосфері?!
Неймовірно! Оце ТАК! На шляху до ноосфери – навіть Пітьма може бути шаленою дослідницею внутрішнього світла в собі! і підпОркою Ноосфері.

8. Ще надідея

Півон Нової Ери:
— Та в ноосфері – будуть керОваними (за бажанням ноосфЕрнів) – навіть космічна “темна матерія” і “темна енергія”… (говорю! І їм – велю! Та буде так!)… Вони будуть допомагати людству – наприклад, з морозу тепло виробляти! а також – генерувати електричний струм з морозу! І при цьому – без здійснення будь-якої фізичної, механічної і термодинамічної роботи самою людиною!
Пітьма-Таємниця:
— …Кермувати “темною матерією”, “темною енергією”, морозом управляти – це дуже великі можливості ноосферні! яких не було раніше (при іншій формі життя: не ноосферної формі)! А християни що скажуть?
Півон Нової Ери:
— Ноосфера не перЕчить релігіям. Як християни сподіваються на Бога (а не на себе), так і – на ноосферу, можна разраховувати.
А зараз в світі, мороз – НАСТІЛЬКИ неуправляємий, що навіть у деяких людей – мороз у плані людяності!.. існує.
— Так люди ж зараз… – це представники іншої форми життя! …не ноосферної! Не ноосферна (триальна) форма існування – це якась матриця для поневолення людства – злом?!
Півон Нової Ери:
— …Так, напевно. А коли буде (у Зими і Літа) хороше відношення до людей, то будуть і можливості, яких не було раніше:
Це у четирьохвИмірному світи!.. Коли навіть – мороз у світло перетворюватися зможе! І коли… – із спеки влітку виробляється прохолода; а тепло твОриться з морозу взимку – за допомогою паралельного світу, несиметричного за часом року!!! (А ноосфера льодовикову воду, направлятиме у пустельні регіони і підземні резервуари пусті.)
А поки що – від морозу/спеки – хочеться сховатися.
Пітьма-Таїна:
— Влітку спеку, а взимку стужу, вартують! (таке прислів’я).
Півон Нової Ери:
— Зима з літом… (говорю! І їм – велю! Та буде так!)… – самÍ хай вартують спеку і стужу! І є до цього шлях майстерний: зовсім не тернистий шлях – Ноосфера. ТеплО з морозу (в Ноосфері) – не фіглі-міглі трюк…
У Ноосфері – зима/літо з паралельного світу (несиметричного за часом року) – пов’язані з нашими!.. літом/зимою. Зима/літо (в ноосфері) – самі комфорт створюватимуть людям, вартуючи влітку спеку, а взимку стужу!
А от зараз, та зараза!.. Буцімто під ногами життя замерзає. Й не тiльки в зимку. Взимку то ще й – сніг скрипить буцім зубами!
Коли суспільство перестане тенячить в пітьмі, й коли воєн не буде, тоді зима з літом паралельного світу – подружаться!
Пітьма і Півонія проти воєн! Овва! навіть сама Тьма проти воєн! Закони людяності – у Всесвіті – є!
Всі ж за новий спосіб життя?! В Ноосфері твориться нова історія… продукуються нові ідеї…
В ноосфері… (говорю! І їм – велю! Та буде так!)… – навіть мороз (сам!) до електростанцій себе спрямОвує і в світло електричне трансформується! …Це такі – сміжні інновації – дружніх взаємодопомІжних паралельних світів! Бо ноосфера, це – не тільки мир, дружба, згода, й гармонія, – а ще й злАгода з паралельними світами!!!
Пітьма-Таїна:
— …Ну то що ж! Овва! Ще одна надідея: привнесемО – сміжні інновації!!! Себто сміжні – з паралельними світами!!!
Півон Ери:
— Ця надідея вироблена зараз нами логічним шляхом! Бо дослідницького матеріалу про ноосферу немає з причини іншої форми життя, поки що пануючого в суспільстві і в світі.
Пітьма-Таїна:
— Овва! Хочу досліджувати внутрішнє світло в собі.
Півон Нової Ери (Пітьмі):
— Вух! Ти прекрасна! шикарна Тьма-тьменна біосфери! (…яка мÍститься в умовах – коли світловий промінь не доходить). Так от… в ноосферній чесності і справедливості – світло з’являється із самої матерії! робить її прекрасною! І ніяка твердь не може перешкодити внутрішньому світлу шлях!
Півон Нової Ери поза рівнем триальних шумÍв – до людей всієї планети:
— Вдаємося до ноосфери? гАйда, пІдемо?! Зовсім не тернистий шлях. Перемогу добути – це у ноосфері бути.

[1] Едуард Леруа: ноосфера – «мисляча» оболонка, що формується людською свідомістю. В. І. Вернадський: ноосфера – третя в послідовності таких основних фаз розвитку Землі: утворення геосфери, біосфери, ноосфери. Перший крок у ноосферу – якнайшвидше завершення воєн.