Пасхальні Зайці

На передодні Пасхи, ми всі, ну Пасхальні Зайці, не повірите, але нас працює у це свято досить багато, збираємося на спільний збір.
Хтось сказав би,що це такий собі зліт з обміну премудростями, я ж назву це : великий збір “друїдів”. Чому друїдів, бо можливо усі ми дивилися Астерікса й Обеліска, ну й прийнято так, ще з часів Володаря кілець….
Ой вибачте, щось потягнуло на фентезі, хоча коли ви почуєте про наш збір, ви зрозумієте чому.
Так от, в один такий сонячний день, саме на передодні Пасхи, всі ми, прості такі собі звичайні зайці лісу зібралися на нашій галявині. Перед святом ми так кожного року робимо, але цього разу все було по іншому.
Причиною стало те, що саме на передодні свята, в нас вкрали найголовніший атрибут нашої магії, те без чого ми майже безсилі – це велику Пасхальну писанку.
Справа в тому, що завдяки магії свята, саме вона допомагає усі звичайні яйця перетворити на чарівні, такі,які ви бачите у себе на Великодньому столі щороку, саме ті, красиві, кольорові…
А тепер її немає, й ніхто не знає куди ж вона поділася.
Вже цілу добу усі зайці світу, по усіх усюдах шукають її, але безрезультатно.
Жодних слідів не знайшлося. Саме тому, аби допомогти нам, до лісу прийшли ельфи та друїди. Не дивуйтеся, у великі свята, але це тільки між нами, то великий секрет, двері між світами відкриваються, й чарівні істоти з різних всесвіту можуть потрапити один до одного в гості.
Тож на галявині окрім зайців, на нас вже чекала ціла делегація.
Мама рідна,скільки ж їх понаїхало.
Тут й ельфи з Енельгарда, й Друїди з Галії, й темні ельфи з Асгарду… Навіть побачив декілька принців з Амберу та Хаосу…
Стаючи до купи наших, я тихесенько влився до компанії зайців з південної частини нашого лісу.
По трошку просуваючись у черзі, непомітно,як мені здавалося, й по своєму тихо.
Черга підходила, але за великою кількістю наших було зовсім не зрозуміло,що ж там діється.
Нарешті наша десятка підійшла до делегації.
Враз все стихло, я перестав чути звуки й шум навколо. Все притихло.
В голові залунала тиха заспокійлива музика й я почув голос:
“Не хвилюйся, все буде добре..
Скажи мені, що тобі найбільше подобається, що ти любиш?”
“Я? Це ви до мене? – запитав я подумки- ви знаєте хто я?”
– так, звичайно, ми все й про всіх знаемо, ми читаємо долі усіх живих створінь у Всесвіті- почулася мені відповідь.
Я набрався сміливості й подивився на створіння навколо,аби зрозуміти,а хто ж саме спілкується зі мною, але так й не зміг вирізнити звідки йшов голос….
“Ну я люблю квіти, ще коли світить весняне сонечко й коли співають пташки. Люблю коли навколо все красиво й спокійно- відповів я”
” Добре- тоді ти будеш шукачем- щось засвітилося, й моє хутро змінило колір, а потім я відчув,що змінююся.
Щось усередині мене загорілося.
До мене вийшов Ельф та Принс Хаосу, трохи позаду був принц Амберу.
– Тепер ти шукач, вимовив ельф.
Я наділяю тебе силою знаходити незриме, бачити й чути те,що не бачать й не чують інші.
Другим вийшов принц Хаосу
– Тепер ти шукач- я наділяю тебе суперсилою, ти можеш проходити крізь світи в інші реальності та інші світи. Лише забажай, й ти зможеш перенестися в будь яку точку світу. Тобі для цього буде потрібно тільки подумати про місце або простір,куди б ти хотів потрапити, й ти там опинишся.
– Останнім до мене вийшов принц Амберу
– Ти тепер шукач – я наділяю тебе суперсилою, ти зможеш створювати малюнки, й такі,які інші не зможуть створювати.
Світло потемнішало й одразу стало гамірно, до світу повернулися звуки й кольори.
Я стояв на галявині,в групці наших й дивувався. Кожен з нас тепер був іншого забарвлення, й щось незримо змінилося у кожному.
Всі чарівні створіння з інших світів знаходилися за колом, в якому ми були, наче все,що я побачив, відбулося зовсім в іншій реальності.
Ми переглянулися. Я побачив мого друга, з сусіднього лісу, Мляма. Завжди сірий й не помітний,тепер він виглядав просто неймовірно, шерсть лоснилася, стала темною,аж чорною, очі зазеленіли. Одна секунда й він зник, а через мить опинився на іншій стороні галявини,мить й слід його простив.
Моя щелепа, якщо так можна було сказати, відвисла аж мабуть до підлоги.
– Давай, не зволікай, пора в подорож й захопи оту біленьку зайчиху з собою, й ай да працювати – місія почалася. Пролунало в мене в голові.
Я підскочив до білявої, й все навколо зникло.

Відкрив очі я вже в іншому місці. Ошаліло роздивляючись навколо.
Так само стояла й білява.
– Привіт, мене звати- єєєє, запнулася вона, – тепер мабуть Мія.
– я Рам, тепер мабуть так. А де ми?
– не знаю, точно не на Землі….
– Чому?
– а ти на Сонце подивись!
Ми разом підняли голову й побачили два, яскраво фіолетово-жовтих сонця.
– неймовірно красиво – вимовила Мія.
– Так- відповів я в унісон
Раптом я відчув якесь тепло зі сторони узбережжя.
Неймовірно, ми опинилися на якомусь острові, навколо були величезні красиві квіти, я таких в нас ніколи не бачив. Припікало сонечко, з- за дерев було видно узбережжя моря, віяло теплим повітрям… Чутно було звуки якихось неймовірних птахів, наче мелодії улюбленої музики…
Мене потягнуло на узбережжя…
Раптом Мія розчинилася, й через секунду вже стояла біля місця про яке я подумав.
Оооо то це ж мабуть її супер сила, переміщатися подумки, а я так вмію?
Я подумав про місце біля неї і…..
І нічого.
Так, добре, а якщо я подумаю про те,тепле що відчув хвилину тому? Секунда й усе розчинилося, я опинився за 2 метри від Мії.
-Вау вигукнув я, це просто неймовірно!
– Ага, Мія теж вся світилася, правда це неймовірне відчуття сили трансгресії….
– Транс що?
– а забудь, ми з тобою тепер вміємо переміщатися куди хочемо, просто треба про це місце подумати, й бац – ти вже там…
– почекай, ти теж відчуваєш це відчуття чогось дуже теплого й рідного? – запитав я її.
– ні, але я бачу колір, й щось дуже яскраве й кольорове просвічується через пісок на цьому березі.
– Вау, то в тебе суперзір! Треба буде запам’ятати! Стане в нагоді… Й де воно оте що світиться?
– Тут – показала вона й почала копати лапками ямку одразу біля місця де ми стояли.
я теж прийнявся до роботи. Через пару хвилин ми їх знайшли, кошик великодніх яєць, які заготовували наші лісові.
Чарівної писанки серед них не було, але інші теж були магічні, просто вони не могли інші перетворювати на чарівні.
– Так, добре. Ми знайшли, як же нам тепер повернутися до лісу? Запитала Мія.
Я напружився й уявив те місце звідки ми прибули, схопивши Між за лапку. Все навколо потемніло, я встиг побачити як Мія з усієї сили примружила очі й вхопившись у мене й кошик з яйцями зникла й вона.

Очі відкрив я вже на галявині.
Навколо нас зібралася вся велика частина лісу.
– Ви єдині хто повернувся, ще й з знахідкою, молодці.
Ельфи підхопили яйця й кудись швидко побігли щебечучи своєю файною мовою між собою. Ми видихнули.
Тут мені в голову прийшла дуже страшна й моторошна думка, й я, поки ми були в центрі уваги, швидко затаратрри!
– вибачте, а як це ми єдині, нас же була сила силенна, усі наші зайці лісу, й сусідніх лісів, і….
– так, спокійно відповів володар Хаосу- просто так швидко, або взагалі опанувати вміння володіти магією може не кожен…
Ну силу мати й опанувати її то є різні речі…
У вас це вийшло, іншим можливо потрібно більше часу, або вони ніколи її не опанують… Дехто міг загубитися між світами… Хтось невірно уявити місцевість й потрапити у світ на стільки ворожий,що не повернеться, хтось можливо спізниться,але буде, а хтось й може ні з чим повернеться, бо не знайде там те,що потрібно…..
Хаос й Порядок завжди між собою літають й перетікають один в інший….
Подивимось, як там інші зможуть,але ви молодці. Ви перші кого я знаю, хто так швидко зміг опанувати Хаос в собі й навколо, та приборкати силу.
Наступна подорож точно ваша!
Можливо й ще якусь супер силу в подарунок отримаєте) як Мія очухається, скажи їй, що вона молодець!
Відпочивайте.
Він плеснув в долоні й нас підняло у повітря та перенесло до будиночку на дереві, де мешкав Лорд.
Я одразу заснув.