Кіцуне

Метушилась в бігах по світу в червоному кімоно.
Неначе крило пташине, здіймалась її рука.
Зібрала людські таємниці в колекцію доміно.
Народжена снами чужими дияволиця руда.

Волосся пашіло квітом рідкісного дурману.
Осяйна, мов другий місяць. Вражаєш мене, красуне.
Майстриня ілюзій, брехні, шантажу, махінацій, обману.
Сиділа на кроні розлогій моя чарівна кіцу́не.

В долонях її гарячих покірний танок вогню
під поглядом незворушним в яскраві заграв аркади.
На ризик свій часто знімала непереможну броню,
щоб пісню послухати ввечері малої музи́ки-цикади.

Я бачила, ти відлітала до зір через тисячі літ.
На пам’ять листи залишила. Відверті, старі, незбагненні.
Ночами очей не стуливши, писала тобі отвіт.
На сакури пелюстках із адресою в іншу вселенну.