ТЕСТЬ

Оженився Перелесник. Куди світ скотився?
За дівками і жінками здавна волочився,
Але треба щоб зустрілась та болотна діва,
Закохався до нестями, не біжить наліво.
І жили б вони безбідно, така гарна пара,
Але “любий” тесть з болота – та іще почвара
Все зудить, шпинає зятя сам не знає за що:
– Та берися ж за роботу, бісове ледащо!
Моя донька – твоя жінка вже дитя колише,
А до тебе кожна дівка тут нерівно дише.
Я он трактора із плугом затопив ще зранку,
Тож іди, ори рівненько десь на дні ділянку
Я німфей зерно надибав: ло-о-о-вке – за півлітру!
Кольорів різноманітних матимем палітру.
Через тиждень зять регоче серед того поля,
Бо насіяв тесть німфеї, а зійшла …квасоля.
– І чи варто, жінчин тату, вам мене судити,
Коли ви не годні навіть зерна розрізнити?
– От як будеш рідну доню заміж віддавати,
Тоді, певне, зрозумієш жінчиного тата!