Алькантара

– О, сестра-кармелітка, куди ти прямуєш так пізно?
Тут із дерева хрест не замінить тобі меч залізний.
Ти мандруєш на південь, щоб гоїти лицарям рани?
Наші стіни там зараз випробують маврів тарани…
Тут немає романтики, смерть відганяють звитяги,
А в далекі часи – перевал цей пройшов сам Сантьяго.
Захищав Орден наш здавна мирних прочан на Каміно,
Зараз з ворогом б’ємось за кожну посадку й долину.
Це останній форпост, там за муром – уже сіра зона,
Де літають й плюються вогнями примарні дракони.
Бачу, любиш ти Землю, її доглядати рослини,
За воротами стрінеш тут тільки гіркоти полину…
Тишу келій змінила на галас тривоги –
Піт і кров тут освячують биті дороги!
В монастирському саді сезон зараз фрезій,
Ти ж привезла сюди гострі стріли поезій.
День і ніч сяють зірки на вашому гербі
Тут – з пітьмою щоранку в нас зустріч на дербі.
Небо хай збереже твої снива і ружі,
Вони янголам світла завжди не байдужі.
Морок гущає, Сонце поглинути хоче,
Поспішімо, нам встигнути треба до ночі!
Воїн тисяч обличь маску носить одну –
Той шолом із хрестом, що узяв на війну…
2025