#темна_поезія
Я знаю точно місце твоє
Не в моїм серці — в животі
Кажеш, що не любиш болю?
Я зроблю ніжно, милий (ні)
Я обгладаю ксіточки
З легень дістану все: похрипуй,
Стогни, поскигли, поскавчи.
Кому молитись? Тихо.
Боїшся? Правильно. Біжи.
Остання хвиль, як подарунок долі
Поки пазурі ще не міцні.
Проте женусь. Цілую? Ні.
Впиваюсь в горло.
На чистий лист, останній розворот
У книзі найлюбиміших рецептів
Впишу у розділ для десертів
Твоє ім’я. Як заголовок
І як інгрідієнт
То де ми зупинились?
Змішаю кров з шипшиной й перцем
І на солодке залишу
твоє
закохане у мене
серце

Ваш вірш залишає в душі впевненість у тому, що кохання (людське чи ні) вимагає великих жертв: серця, почуттів, життя, дихання. Тому не так багато випадків справжнього кохання зустрічається. Але якщо покохаєш усім серцем, то будеш щасливим попри перестогроги, нехай твір і під хештегом темна_поезія.
Вайби чи то сутінок, чи то щоденників з вампірами. Примітивно