На полотні

Засмучуватись через себе не треба!
Одразу не вийде — нехай!
Розпочнеш малювати на небі,
Барвовий свій небокрай,
Слідами вкриється небо,
Шаленством наповнене — хай!

Я почну все спочатку, як треба.
Кому? Не мені. Та нехай!
Малюю я знов у небі,
Безбарвний “наш” небокрай.

Воля чи слово потрібне?
А може прихильність богинь?
Щоб заволати, кричати: спинися!
У середині яв сновидінь.

Візьміть же, руками розмажте,
Фарби на полотні.
У житті, як і на небі,
Однією з зірок — є ти!