Чудні менестрелі прийшли до села,
Рими та ноти,
Сміх та журба.
Співали легенди про вічний вертеп,
Неслухняних та злих,
Забирали у степ.
Дітки маленькі за ними спішили,
Слухали, грали,
Ні про що не тужили.
Дорослі схопились далеко надвечір,
Пустують будинки,
Холонуть вечері.
Куди всі поділись? Куди розійшлись?
Немає пояснень,
Кошмари збулись!
Далеко на полі чути пісні,
Хижі й зловісні,
Дурманять думки.
Зачаровані йшли співаючи в такт,
Гублячи розум,
Забуваючи страх.
Ось і нове село на дорозі,
Нових дітлахів,
Заберуть на порозі…
Дуже цікава горор інтерпретація вертепу.
Наче казка-пересторога. Проста форма вірша, тривожний зміст, швидкий ритм і повтори бездоганно поєднуються, створюючи ефект напруги й моторошну атмосферу. Особливо влучно передана зміна настрою: від легкої, майже дитячої цікавости до гнітючого усвідомлення містичної фатальної втрати. Мурашки 😍🔥
Непогано, легкий горор, але здається знову забули за #темна_поезія і сумнівна належність до фентезі