Відьмин ліс

Зайдеш в ліс, не обертайся,
по бокам не озирайся,
за кущами не ховайся,
до дерев не доторкайся.
Побачиш ти пляшку вина,
Неначе випиту до дна.
Вірші на зовсім дивній мові,
змочені у людській крові.
Яблучка й кістки гранату,
свічку скручену й зімʼяту,
пелюстки сухої квітки,
дивно складені там гілки.
Не дарма плітки ходили,
що в лісах відьми бродили.
десь ховались за кущами,
та утікали за полями.
Земля окроплена вином,
проклята мороком і сном.
У тінях десь біси танцюють,
лісові духи їх вгамують.
Тебе дерева ті задушать,
вітри кров твою засушать,
духи з розуму зведуть,
щоб не знайшов додому путь.
Не ходи ти в відьмин ліс,
щоб не затяг тебе той біс.
Бо там зламають твою волю,
не зможеш бути вже собою.
#темна_поезія