Емоції Всесвіту

У царстві снів, де місяць сходить вниз,
Де тіні гаснуть в полум’ї ранковім,
Жив світ істот, що, ніби морський бриз,
Живі емоції в обличчі загадковім.

Там Радість — ельф із сонцем у руках,
Його краса, немов дзвіночки кришталеві.
Він сіє світло у людських думках,
І будить ніжно ранки мигдалеві.

А Смуток — білий привид при ріці,
В долонях носить пісню тиху, млосну.
І він торкається душі у самоті,
І сльози сипле, ніби дощ на сосну.

Гнів — полум’яний велет у латах із жарИн,
В очах — світанки, спалені від болю.
Та варто в тиші зупинить той буревій,
Він тане, мов зола, і забува про зброю.

Страх — тіньовий перЕвертень ночей,
Він шепче холодом, лякає з-під серпанку.
Але веде нас осторонь мечей,
Щоб не ступили ми у прірву безостанку.

Любов — вродлива фея без ім’я,
З летючою, крилатою ходою.
Торкнеться — і розквітне вся земля,
І світ знов оживе душею молодою.

І поки серце в грудях не засне,
Всі ці істоти йдуть – одна у нас дорога.
В них світ наш дихає, живе й цвіте,
Бо ми — їх сила, а вони — наша підмога.