Десь в глибинах звичайної шафи
Причаївся незвіданий світ.
Там чарівної палички змахом
В карамель перетворюють лід.
Там ніхто не вмирає від старості,
Там немає смертельних хвороб.
От вже ж буде у мене радощів,
Як знайду врешті той гардероб!
Я зберу своїх друзів ввечері,
І ми зробимо в казку крок.
Всі полишимо вдома речі ми,
А самих — наче й не було.
Вам залишаться тільки спогади.
Ні, залишились — правильно так.
Не знайдете мене вже їй-богу ви,
Раз читаєте цього листа.
Я вже там, я горю свободою,
Я своя у ельфійських лісах.
Що було колись перешкодою,
Я здолала. Невіру і страх.
Ви не вірите? Звісно, не вірите.
Так буває ж лише у кіно…
Відповім вам без зайвої лірики:
Всім по вірі буде дано…

Дива відбуваються з тими, хто в них вірить… Залишається побажати автору чи авторці знайти незвичайну шафу і здолати невіру і страх!
Непогана казка про віру, але не розкрита історія до кінця та й ритм гойдається