У храмі лютує покорений привид,
Шукає шляхи, щоб зламати покуту,
Шукає можливість свободу здобути,
Бездушне створіння розбещене злими.
Навколо дверей похмурніли ікони,
Занедбані примхами древнього духу,
Занедбані фразами «чесного» люду,
Німе святотацтво примножує стогін.
Надворі народ починає шипіти,
Чекає не диво, а втрачену душу,
Чекає на спалення або на службу,
Хоробрі ведуть непокорену діву.
Закований демон у тілі блудниці,
Бажає нанести сміливцям удари,
Бажає порвати окови й вбивати,
Нескорений святістю здатись на милість.
Ричання сплелися від привида й діви,
Лунають безжальні прокляття у храмі,
Лунають надворі прокльони недбалі,
Від страху священство тепер поблідніло.
Як нечисть зʼєднається в шабаш в єдино,
Прийде у цей світ незбагненне нашестя,
Прийде вершник долі, що зваблює чесних,
І зникнуть щасливі, і зникнуть невинні.
В дверях хоругви і прадавнє свічадо,
Читає диякон молитву до діви,
Читає єпископ, щоб демон повірив,
Це битва між святістю й злом в задзеркаллі.

Один відгук

Залишити відповідь

0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутись до книжок