САКРАЛЬНИЙ СЕКРЕТ

САКРАЛЬНИЙ СЕКРЕТ
Тавтограма

Смеркає. Свіча. Складень. Сповідь. Святвечір.
Січень січе, стужа стогне, стенає.
Самотність… Сповиваюсь светром старечо.
Сотаю ситець сну… Спочиваю.

Стрепенулася! Скрипнули сходи старі стиха.
Страх слизнем сповзає спиною…
Сніжний слід. Солом’яна свита-стріха…
Сам Симаргл свої свари стримує.

Страховиддя скавулить, светра судомно сіпає.
Ступаю слідом. Сновидою суну стежкою…
Сльота. Стрибог струнами скрипки схлипує.
Сварог сипле Стожари. Світило – сережкою.

Синім склом світиться стариця – сага…
Силуети. Сонмище стонадцяти. Сторожа.
Спиляний стовбур – стіл. Сувій, сургучева сфрага.
Самовіли скаляться, сердяться, схоже…

«Сердега» – собі співчуваю. Сили скупчую!
Співаю?! Сипле сопрано схилом спливає.
Слова-сказання спіраллю скручую…
Сяє Сварга – Солонь. Сонму стугін стихає…

Судять Судениці – Сварогові служки:
«Серйозна ситуація… Секрет сакральний…
Слаба смертна справиться самотужки?
Скарб спроможеться схоронити?» Схвально

Скріпили сувій… Серце схимою скуте…
Скарб синкретичний – справжній стрижень!
Старожитні спокуси слов’ян спокутую…
Стрічаю світанок. Січень-сніжень.