Пливе корабель по ріці величавий
Не знає ні суму, ні гніву, ні жалю.
На ньому танцює дівчина у шалі,
І танці, і спів, і казки там панують.
Живуть у каютах морячки веселі
Для них корабель — їх дім, їх оселя.
Коли небо вбране в індиго й рожеве
Танці і спів, і казки там панують.
По палубах бігають ті моряки,
Що їх не торкнулися зміни років.
Заграють в сій ночі дзвінкі сопілки,
І танці, і спів, і казки тут панують.
І гляне хлоп’я на людей з корабля,
Що з сміхом, шляхом із ідей розмовля,
Схожі на фей із пісень скрипаля,
І з танцями, співом й казками панують.
І просочиться нова легенда в народи,
Про те, як життя людей з розуму зводить.
Тоді до них — зламаних — феї приходять,
Члена команди з покинутих роблять…
І танці, і спів, і казки там панують.
“члена команди” – канцеляризм, руйнує атмосферу. Якщо відшліфувати ритм і рими буде чудова балада!
Цей вірш є яскравим прикладом як фінал зруйнував весь вірш