Виворіт

дев’ять місяців
доля
стібок за стібком
гаптує дитині майбутній шлях
крізь хаос буття

у хаосі власних бажань
людина
спокушається чужим узором
і якщо не вдається самій відтворити —
стібки на вишивці
затягнуться у міцні вузли
у корчах корчуючи волю
а канва продірявиться й зогниє

«заший-но дірки, відьмо!
розпори непотрібний узор
зруйнуй мої грати
розквітчай полотно новим шитвом
—
і нехай почнеться розмай!»

та на споді
і відьма про це змовчить
з’явиться штемпель про плату:
«ЩОСЬ
що насправді мав
безповоротно УТРАТИШ»

#темна_поезія