Ой, під небом, ой, під синім

Ой, під небом, ой, під синім,
Там, де степ зустрівся з лісом,
Там, де трави луговії
Зеленіють яром-низом —

Загуло у верховітті,
По́шумом озвалось долі…
Чи то мовив дуб столітній
До травиці в чистім полі.

Чи верба, що похилилась
Над байраком гі́ллям пишним,
Свої тайни шепотіла
Невеличкій дикій вишні.

Шум прокинувся одвічний
В лісовій співочій гущі!
І озвалися відлунням
Навкруги примари сущі.

Промайнули поміж збіжжя
Маком квітчанії коси —
У танку звили́ся дивнім
Польовії Мавки босо.

Вербовиця на сопілці
Їм сурмила щиру втіху.
Хухи на́співом чарівним
Заколисували Лихо…

Ой, під небом, під блакитним,
Там, де степ зустрівся з гаєм,
Полудневе сонце літнє
Чари в простір уплітало…