Голос із каменя

“У лісі почуєш ти
Голос із каменя
Не ходи ти туди.
Це до біди!” –
Казала Пані моя.
“Вітру ти також не вір,
Зведе туди, де ховається Звір,
Пійме тебе молоду.
Їй-бо, накличеш біду”.
А я не слухала, ні!
Мені ж світили вогні.
Туди, де пітьма лісова,
Дорога моя пролягла.
Доки присутність Звіра не вчула,
Про застороги Пані забула:
Я з дощем говорила,
За голосом йшла,
Допоки біди не знайшла.
Вогники згасли, наче їх не було
Вітер принишк і камінь, назло,
Наче внімів.
Я зосталась одна.
Звір засміявся:
“Я твоя біда”.