Сирена більше не співає

Стискають до цівок крові кайдани демонські руки
За непокору юного графа на страту големи ведуть
На їхні кам’яні нараменники сідають чорні круки
Птахам байдужа справедливість — поживи ждуть

Стоять у лінію байдужу вчорашні радники та друзі
Немов і справді не клялись тиранію купно загубить
Їх всіх кохана графа нещадно проклинає в цій піщузі
За те, що за шкури спохватились, кожного ганьбить

Хотіли графи панування мати не за правом крові
Лилися в темнім залі обіцянки про рівність для усіх
Планували разом закінчення королівської неволі
Граф-демон обрався взяти революції на себе гріх

Душа сирени за нареченого обливалася слізьми
Щоночі на піщаний берег вона розбита випливала
Просила піснями захист для її коханого в пітьми
Лиш на його обітницях про кращу долю існувала

Граф розповідав про світ, де вже не буде короля
Править там зможе не лиш одна династія вампірів
Держава буде в совісних руках істот, що звідсіля
Вони з коханою вільно скинуть маски лицемірів

Проте підступно королю духовий раб доніс новину
В одну хвилину на допит графів солдати притягли
Не визнавав ніхто із них перед імперією провину
Брехливими зізнаннями на смерть демона прирекли

Граф з гідністю приймає несправедливе покарання
Однак запалене вільними ідеями серце зотліває
Робить нестерпними останні хвилини існування
Той крик розбитої сирени, що більше не співає