Ритуал Старої Крові, або Заберіть свої місячні
Б-Б-БА-БАХ! Пʼятеро чоловіків, чиї силуети ретельно приховували широкі плащі та гостроверхі капелюхи, одночасно закрили вуха, а один навіть упав на землю. — Свята кров, що це таке! — той, що впав, закричав на весь голос. Недарма: решта на якийсь час втратили слух після вибуху. — Здається, в нас все вийшло, — озвався найвищий із силуетів. […]
Порятунок Ентомеги
ПОРЯТУНОК ЕНТОМЕГИ У селі може бути безліч причин, щоб боятися темряви. Доки ти в межах своєї хати, то здається і стіни захищають. А зроби крок за ґанок і що? Темрява та невідомість. Простір села не обмежений світлофорами та багатоповерхівками, переходами, зупинками транспорту та вічним гудінням двигунів найрізноманітніших автівок. У селі ледве відцокотить остання дійниця пізно […]
Поміж небом і водою
Коли Синь і Вир знов з’єднають серця, Засвітяться в темряві ночі коханням, Розтане бар’єр між світами життя, Початком історії стане прощання. «Не підійматися на поверхню, не дивитися на небо і ніколи, ніколи не говорити до людей» — ці слова Злата знала завжди. Хоч вони і часто звучали в її вухах, вона так до кінця і […]
ГОРГОНЕЙОНИ
В океанських велетнів Рани та Егіра було дев’ять дочок, яких називали Дівами Хвиль. Всі в Норвеґу знали про це. Але ніхто не знав про ще одну Хвилю. Боги, чомусь, прибрали її ім’я із саг про себе. Знати про неї було дозволено лише обраним. Звали її Медуза Горгона. А обрані називали себе «Горгонейонами». 1. З дзеркала […]
Наречена ночі
Серед темних дубів, де кожен листок, здавалося, завмер у мовчазному спогляданні ночі, плавно тягнулася тендітна тінь. Вона була єдиним вогником серед темряви, що огорнула прадавній ліс. Ніч здавалася живою. Вона обіймала її, як тінь обіймає світло. Стираючи кордони між часом і вогкою землею, босі ноги ступали по м’якому покриву з листя, і сира земля відгукувалася […]
Гадюшник “Семиока”, Нечурів
Гадюшник “Семиока”, Нечурів. Уривок з путівника Мандрівник, що прямує з Неходи до Велькова, має дістатися Нечурівської переправи до сутінок. Жоден човняр з пристані не вирушить до лівого берега після заходу сонця. Справа не лишень в чудовиськах, які вночі причалапують з лісу до води втамувати спрагу, а й в чарівних піснях русалок, що іноді виходять з […]
Апельсини та лимон
Іноді ми чуємо голоси. Ми вдаємо, що їх не існує, але інколи вони прориваються із середини. Вони не говорять словами. Це лише відчуття які породжують образи. Інколи ми не можемо дати їм назви, бо вони вже давно забуті у безкрайньому морі стихії часу. Це трапилось несподівано. Як будь що надзвичайно важливе, що повинно початись, як […]
Ті, що йдуть у ніч
ПРОЛОГ Люди шепчуть, що існує потаємний процес, схожий водночас на алхімію й на містичне преображення людської душі. Спершу все занурюється в безпросвітну чорну пітьму — Ніґредо; потім скресає білосніжна крига світанку — Альбедо; за нею приходить сонячне сяйво, насичене золотавим відтінком — Цітрінітас; і зрештою горить кривавим вогнем фінальна трансмутація — Рубедо. Ті, хто осягнуть […]
ВКРАДУТ
Вузеньку вуличку розривав нестямний дитячий рев. — Ні, бабуню, я не хоцю! Не хоцю йти! — вперто кричало русяве дівча, прикипівши до облізлого сидіння гойдалки. — Ну ж бо, Златонько, золотце моє, ходімо… — лагідно вмовляла онуку сива пані в літах. — Погойдаєшся ще трохи, як вертатимемося назад. — Я хоцю зараз! П’ять хвилиноцок, бабусю… […]
Злидні-дні
Привид? Примара? Ні! Дівчина так дивилася в темряву, та думала, що бачить мене. Але ж то була негарна гра її сонливого розуму. Зараз їй так погано. А склянка з дорогими ліками, купована за взяті у сусіда-м’ясника гроші, напередодні впала з полиці на підлогу – цінний засіб просто утік крізь розколоте скло. І всі ридали, коли […]