Поплямовані
Я почуваюся найбільшим посміховиськом в один і той самий день. Щорічно. Або навіть трошки частіше. – Колись наші предки мали саме такий вигляд, – Клариса Легетівна легко кладе руку на моє плече, наче натискає на новеньку кнопочку «усміхатися», і мої губи непевно розтягуються, погляд скаче по малечі, а ноги ледь-ледь трусяться від хвилювання. – Їхнє […]
Кривенькі дороги
Одну половину його обличчя закривала темно–синя маска, а інша – безжально дивилися на свою жертву. Без жодних емоцій він сказав: – На коліна. Заручник мовчки послухав. Благати не було сенсу. До нього тут було багато інших і після нього буде ще стільки ж, якщо не більше. Чоловік у масці підняв свою руку і світлом різонув […]
Обрана, лише для нього
— Ти будеш доїдати це тістечко? — подруга кинула на мене сумний погляд. — Ні, — я відставила їй мою тарілку, — не хочу погладшати. Я з заздрістю дивилась, як вона мовчки забрала десерт та почала його їсти без жодних докорів сумління. Ну звісно, вона ніколи не набере зайвої ваги. Ми знайомі з Лірою ще […]
РІккі
– Щоб виродки вашої гидкої породи мене не побачили більше ніколи! — зловісно промовила Аня, кинувши собі під ноги піалу з сирним соусом, ніби це була димова шашка. Брі щиро розреготалася — не кожен день бачиш, як подруга поводиться як одна з сестер Галівелл посеред урочистої події. Однак цього вечора у фоє кінотеатру було стільки […]
Знахарки
У жителів Синьосмертки з прадавніх давен було три мовчазних домовлених правди: перше — знахарки з-за боліт допомагали селищу абсолютно немістичними способами; друге — вони навдивовижу добре маскували місцеперебування свого поселення, і третє — вони абсолютно точно не були відьмами. Коли ще в дитинстві Славогран посмів назвати знахарку Світлогласу відьмою, мати віддухопелили його так, що хлоп’я […]
Відлуння Фобі
Вам цікаво зануритися до світу, в якому кожна людина може обрати, ким їй бути й як допомагати світу… А відчуваєте допитливість, як світ до цього дійшов? Кожна свобода починається з боротьби. В магічному світі, де всі королівства вже перейшли до свідомого вибору свого майбутнього. Залишилося маленьке королівство Фобі, в якому досі не було вибору. У […]
Литовські ельфи
Дейва прокинулася рано вранці, чомусь о 4 тій й не змогла зрозуміти чому. Щось тягло її в дорогу. Збиралася похабцем та не думала, якось так все машинально. Взяла наплічника та кинувши останнього погляда на свою маленьку й затишну нірку вийшла на вулицю. Туман на вулиці погустішав, й поправивши наплічника та підтягнувши маленьку сумку вона пошкандибала […]
Відьмине поріддя
Усі знають, що відьмине поріддя – наймерзенніше породження Темряви. Мічене її тавром, блукає воно світом, сіючи зло. Лише святі воїни Ордену Світла – останній кордон, що захищає від дітей Ночі… Велика Клуня — невеличке містечко, останнє людське пристанище на межі Долини перед Проклятим Лісом, якщо не враховувати поодинокі хутірські садиби та тимчасові халупки відчайдухів-лісорубів, що […]
Страх і ненависть на Лангеальскому березі
— Іфа, Іфа повернулася! Звістка, мов лісова пожежа, пронеслась селом. Хлопаки й дівчата бігали від хати до хати, переповідаючи побачене й почуте батькам, що всілися було до вечері після молитов. Багато з тих, хто прибіг до брами, сподівалися побачити свого сина чи доньку хай наляканими, хай понівеченими, та все ж живими. Та з великої компанії […]
Село, де немає відьом
Село стояло на пагорбі, обернене до широкого лугу і річки. Ранками там пахло м’ятою й димом, а вечорами — молоком і дощем. Сонце, втомлене від жнив, котилося за греблю, і світло спливало по хатах, червоне, мов сік стиглої калини. Коли десь у світі палили відьом, сюди тільки зозуля долітала, щоб рахувати літа. Бо в цьому […]