Остання Справа
1.Фудоза Арадейська Дізнавач Ансгот ніколи не любив це місто. Фудоза, столиця однойменного королівства, здавалася йому душним кам’яним мішком, на дні якого вже два дні як щось згнило. Місто зростало, навколо стін замку короля Арадея вже будувались треті вали, а між ними сочили вулиці, булькотіла торгівля, стирчали кам’яні брили цехових домів. Тут можна було надійно сховатись […]
Вітер з потойбіччя
Він лежав на вищербленій бетонній підлозі і звернув на себе Лесину увагу не блиском, а формою рівного кола. Леся витягла його зі щілини і підняла на долоньці: перстень був приємно важкенький, товстий, каламутного темно-жовтого кольору. «Чоловіча обручка, – сказала мама. – Дивно, як можна було загубити кільце в під’їзді. Якщо хтось із сусідів напише в […]
Стабілізація
– Не сьогодні. Невелика істота спостерігала за чоловіком років сорока, який затримався в своїй майстерні. На столі догорала свічка, наближався час, коли більшість добропорядних людей та денні істоти міцно сплять, тоді як нічні – виходять на полювання. Але чоловік, здавалося, про це забув. Перед ним лежав лист пергаменту, на якому гусячим пером він щось завзято […]
Таємний клуб НЕ ідеальних
Колись, королівство Легендарія славилося своїми лицарями. Їхні імена співали у баладах, їхні подвиги викарбовували на гербах, а їхні портрети прикрашали стіни королівських палаців. Але не всі лицарі потрапляли в легенди. Були й такі, кого ніхто не хотів згадувати — ті, чий шлях у лицарстві був настільки катастрофічно провальним, що навіть найщедріші піснярі не могли придумати […]
Манія
Тринадцять. Чотирнадцять. На світлофорі – зелений. Чотирнадцять машин проїхало, поки чекав. Всього двадцять п’ять років минуло від перших прототипів, і вони вже повсюди. 2642 кроки. Переді мною будівля бюро. Десять поверхів огидного сірого бетону. Шпичаки, що пронизують таке ж сіре небо. Дім прогресу і найважливіший заклад нашої епохи. А насправді – давно прогниле пристанище для […]
Магічне товариство на межі світу та реальності
Магічне товариство на межі світу та реальності Розділ 1: Тіні за обрієм Леа прокинулась вранці з відчуттям, що цей день буде іншим. Вона завжди мала відчуття, коли щось змінюється, навіть якщо навколо все залишалося незмінним. Вони з мамою жили в маленькому містечку на околиці, де час тек як спокійна річка, і життя здавалося передбачуваним. Але […]
Клуб наземних годинників
Павло стояв біля входу до школи, обережно перетягуючи на плечі рюкзак. Ще трохи поболювало горло після хвороби, але він був радий повернутися до звичного життя. Йому здавалося, що відсутність усього на три тижні відділила його від звичного світу на цілі століття. — Павле! Ти повернувся! — почув він знайомий голос і побачив, як до нього […]
Самміт
— Вітаю, панове темні загарбники! Чоловік (?) в темному, довгополому плащі, з глибоким каптуром, пройшовся залою, на ходу погасивши зайві світильники, клацнувши пальцями (зручна все ж штука, ці руни на пучках пальців) — Кхм! — Ох, вибачте, як я міг забути! Панове темні загарбники і Пані Світла Освободителька! — І додав пошепки — Так ось […]
Тіндер-кіндер
Заведи Тіндер, казали вони! Познайомишся з цікавими хлопцями, казали вони! Плями світла блимали перед очима, більше спантеличуючи ніж допомогаючи зорієнтуватися у просторі. Ліва нога зачепилась за надто високий бардюр, каблук хруснув. Міла ледь не повалилась на землю, й другою ногою ступила в калюжу. Холодна жижа заповнила чобіт, огидно хлюпаючи. Мішок на голові просякнув дощем. Ідіотська […]
Ляльковий Будинок
1. Тобі слід подорослішати. Іграшки. Не. Живі. Я стояла посеред кімнати, стискаючи в руках джойстик, а на великому екрані телевізора персонаж, за якого я щойно грала, робив коло пошани. Максим відкинув свій джойстик і тепер злісно дивився на мене, але вже не через програш. В руці він все ще стискав іграшку. Козеня, яке тільки що […]