Зниклі руни
Сорока восьмирічна прибиральниця Ангеліна Савченко була непоказною «сірою мишею». Прибирала вона у великому продуктовому супермаркеті, що височів огрядною сірою пірамідою неподалік від трамвайного парку. Колись, ще в молодості Ангеліну вважали навіть гарненькою. У дев’ятнадцять років вона закінчила ПТУ, де вчилася на маляра-штукатура, та народила сина Миколку, якого рідний батько не визнав і втік відразу ж, […]
“Щасливий хвостик”, або день з життя Товариства Магічного Контролю Надзвичайних і Незвичайних
День видався паскудним з самого ранку. Шукати в ньому щось хороше, попри всі настанови коучів, що повсякчас аж занадто життєрадісно вигулькували з безкінечності стрічки соціальних мереж, було б дурістю. Особливо зараз. Мене охопило холодом – в’язким й марким, як той мазут, – змусивши заціпеніти всі думки, що виром носились головою з півгодини тому. І дарма […]
Сага про охоронців від тіні похмурого Сходу
З темного захмареного нічного неба поодинокими зірками падали сніжинки. Гостро холодні. Одна з таких сніжинок неначе пританцьовувала, зробила якесь фантастичне па і впала на обличчя. Оксана кліпнула і винирнула з небуття. Мляво, якось ліниво, пірнула, а винирнула вона іншою. Енергійні рухи чіткі, механічно вивірені. Тіло розрізало воду човником ковзаючи з краю до краю басейну. Блакитна […]
Больгран
Больграновий рід походив з Великої землі. Але сам Больгран з тих пір як батьки в дитинстві привезли його на Тімільські острови нікуди більше не подорожував. Лише яхтою поміж островами, а інколи диліжансом, коли їхав у гості. Просто вони були дуже багатими, через те раніше Больгран у місті пересувався лиш на транспорті. Однак він не був […]
Ритуал Старої Крові, або Заберіть свої місячні
Б-Б-БА-БАХ! Пʼятеро чоловіків, чиї силуети ретельно приховували широкі плащі та гостроверхі капелюхи, одночасно закрили вуха, а один навіть упав на землю. — Свята кров, що це таке! — той, що впав, закричав на весь голос. Недарма: решта на якийсь час втратили слух після вибуху. — Здається, в нас все вийшло, — озвався найвищий із силуетів. […]
Порятунок Ентомеги
ПОРЯТУНОК ЕНТОМЕГИ У селі може бути безліч причин, щоб боятися темряви. Доки ти в межах своєї хати, то здається і стіни захищають. А зроби крок за ґанок і що? Темрява та невідомість. Простір села не обмежений світлофорами та багатоповерхівками, переходами, зупинками транспорту та вічним гудінням двигунів найрізноманітніших автівок. У селі ледве відцокотить остання дійниця пізно […]
Поміж небом і водою
Коли Синь і Вир знов з’єднають серця, Засвітяться в темряві ночі коханням, Розтане бар’єр між світами життя, Початком історії стане прощання. «Не підійматися на поверхню, не дивитися на небо і ніколи, ніколи не говорити до людей» — ці слова Злата знала завжди. Хоч вони і часто звучали в її вухах, вона так до кінця і […]
ГОРГОНЕЙОНИ
В океанських велетнів Рани та Егіра було дев’ять дочок, яких називали Дівами Хвиль. Всі в Норвеґу знали про це. Але ніхто не знав про ще одну Хвилю. Боги, чомусь, прибрали її ім’я із саг про себе. Знати про неї було дозволено лише обраним. Звали її Медуза Горгона. А обрані називали себе «Горгонейонами». 1. З дзеркала […]
Наречена ночі
Серед темних дубів, де кожен листок, здавалося, завмер у мовчазному спогляданні ночі, плавно тягнулася тендітна тінь. Вона була єдиним вогником серед темряви, що огорнула прадавній ліс. Ніч здавалася живою. Вона обіймала її, як тінь обіймає світло. Стираючи кордони між часом і вогкою землею, босі ноги ступали по м’якому покриву з листя, і сира земля відгукувалася […]
Гадюшник “Семиока”, Нечурів
Гадюшник “Семиока”, Нечурів. Уривок з путівника Мандрівник, що прямує з Неходи до Велькова, має дістатися Нечурівської переправи до сутінок. Жоден човняр з пристані не вирушить до лівого берега після заходу сонця. Справа не лишень в чудовиськах, які вночі причалапують з лісу до води втамувати спрагу, а й в чарівних піснях русалок, що іноді виходять з […]