Апельсини та лимон
Іноді ми чуємо голоси. Ми вдаємо, що їх не існує, але інколи вони прориваються із середини. Вони не говорять словами. Це лише відчуття які породжують образи. Інколи ми не можемо дати їм назви, бо вони вже давно забуті у безкрайньому морі стихії часу. Це трапилось несподівано. Як будь що надзвичайно важливе, що повинно початись, як […]
Ті, що йдуть у ніч
ПРОЛОГ Люди шепчуть, що існує потаємний процес, схожий водночас на алхімію й на містичне преображення людської душі. Спершу все занурюється в безпросвітну чорну пітьму — Ніґредо; потім скресає білосніжна крига світанку — Альбедо; за нею приходить сонячне сяйво, насичене золотавим відтінком — Цітрінітас; і зрештою горить кривавим вогнем фінальна трансмутація — Рубедо. Ті, хто осягнуть […]
ВКРАДУТ
Вузеньку вуличку розривав нестямний дитячий рев. — Ні, бабуню, я не хоцю! Не хоцю йти! — вперто кричало русяве дівча, прикипівши до облізлого сидіння гойдалки. — Ну ж бо, Златонько, золотце моє, ходімо… — лагідно вмовляла онуку сива пані в літах. — Погойдаєшся ще трохи, як вертатимемося назад. — Я хоцю зараз! П’ять хвилиноцок, бабусю… […]
Злидні-дні
Привид? Примара? Ні! Дівчина так дивилася в темряву, та думала, що бачить мене. Але ж то була негарна гра її сонливого розуму. Зараз їй так погано. А склянка з дорогими ліками, купована за взяті у сусіда-м’ясника гроші, напередодні впала з полиці на підлогу – цінний засіб просто утік крізь розколоте скло. І всі ридали, коли […]
Химера
Важкою ходою літньої людини містер Дорн долав круті сходи на горище старого будинку на Монмартрі. Перед важкими дверима зупинився, і, хоча двері були не зачинені, обережно постукав. Та замість знайомого:«Відчинено, заходьте» почув нервове сичання. Мимо-волі він сахнувся і мало не впав зі сходів. І був би впав, аби його лагідно не підхопили міцні руки. Тримайтеся, […]
Хай правлять вічно!
Осінь. Переміна хмарність створювала просто прекрасну гру світла та тіні із рудим лісом внизу за межами захиснів мурів. Там внизу вирувало свято. Жителі цього міста: ремісники, торговці, студенти — ходили від лотків до лотків чи то по їжу, чи то по розваги. Вітер весело грався із різнокольоровими прапорцями що на мотузках повісили по всій вулиці. […]
Шепіт Жовтої Вежі
Альсіон відкрив очі. Тьмяне світло магічного кристала, що висів під склепінням, мерехтів зеленуватим сяйвом, кидаючи довгі тіні на кам’яні стіни. Повітря було вологим, холодним, і здавалося, що сам камінь видихає цей сирий запах. Він спробував підняти руку, але зап’ястя скували ремені. Тканина ременів переливалася слабким білим світлом, і кожен його рух ніби стискав їх ще […]
Монахині засніженої гори
Монахині засніженої гори І Старезний синтоїстський храм непорушно стояв на холодній лісистій горі. Мрійливий спокій зимової природи огортав його тихою величчю. Храмовий комплекс з темного дерева та чорною черепицею контрастував з білим снігом, який покривав дахи і сходи. Вузькі, круті, обвиті мохом сходинки, що вели до храму, засипані снігом, відображали лиш легкі сліди від ніг […]
Легенда замку Білих Веж
Я сиджу вдома і не розумію, що зі мною відбувається. Невже я дійсно бачив це на власні очі? В голові вирують сотні думок. Зателефонує вона чи ні? Сподобався я їй? А чи я хочу їй сподобатися? Я ледь не застогнав від розпачу. Стоп, вибачте. Напевне ви не до кінця розумієте, що я хочу вам розповісти. […]
Смичок (на бойківському говорі)
Правила читання: звуки с-ш, ч-щ, з-ж перед і, я, ю, ьи та перед м’якими приголосними вимовляються, як один м’який звук шь, чь, жь. Звук в перед приголосними та після голосних вимовляється, як англійський w. Таньці лиш що сі скінчили і всі нараз порозходилисі, хто в яку сторону. Навіть останні гу`лякі, що лишилисі до кіньцьи, вже […]