Продавець спогадів
Цією вуличкою я проходила безліч разів і давно вивчила напам’ять всі тутешні вивіски. Саме тому поява тут нової крамнички одразу привернула мою увагу. Високі двері із напівкруглим віконцем вгорі, яке заразом правило й за вивіску. Там були намальовані яскраві екзотичні птахи, а от назви, на свій подив, я не зауважила. Увійшовши, побачила прозорі скляні прилавки, […]
Випробування пройдено
Автобус подекуди підскакував на вибоях, і Аделіна інстиктивно хапалася за живіт, немовби могла цими діями запобігти якійсь небезпеці. Шви на животі два тижні тому зняли, після операції ще місяця не пройшло, а вона вже попхалася світ за очі в Тьмутаракань, в якісь Старі Мухомори. Жінка згадала вчорашню розмову з Женею. —Мам, ну чого ти туди […]
Параліч (сонний)
Забути про переповнене нейронами нутро. Забути про ознаки екзистенційности-індивідуальности. Забути про чакральність світла. Забути про текстури смутку. Забути про блиск коліщат світового возу. Забути про природу речи. Забути про шурхіт звичаєвих традицій. Забути про настання неминучости. Забути про майстерність кішки. Забути про ціну пакета з АТБ. Забути про тремор невагомости. Забути про сяйво калюжі. Забути […]
***
*** В голові трохи запаморочилося. Так бувало, коли надто різко піднімаєшся з ліжка. Щоб відкрити очі, довелося докласти зусилля. Та коли по них вдарило сонячне світло, ті закрилися як зламані магнітні двері в супермаркеті -Довбані рефлекси.. – крізь сон промямлив парубок і безсило впав в обійми подушок. Всі намагання ще трохи поспати, накрилися, коли ранкову […]
Медуза
Медуза Її трясе. Та, Господи, скільки можна штурхати за плече? Вона і так знає, що треба не прогавити потяг і забрати всі сумки з таксі. Чого ще варте оте їхне безперестанку: «Стася! Стассся!» Шиплять, наче змії. Це ж треба так вимовляти її ім’я, щоб вона сама ледь не блювала від того звуку. Та, звісно, їм […]
Спрага
Дорога вперед: Я одягнув на себе простирадло, яке досі пахло теплом і добре захищало від монстрів, які жили під моїм і вашими ліжками. Мене мучила спрага. Еге ж, таке буває, особливо, вночі, коли щось таке сниться і не хочеться прокидатися. (Хоча прокидатися не хочеться, бо жити останнім часом не цікаво.) Моя піжама і неслухняне тіло […]
СНОХОДЕЦЬ
Світало. Та зимова холоднеча вносила свої корективи, тож небо заледве почало сіріти. Це не дуже поліпшило наше становище, бо ті голодні кислотно-зелені очі можна було розгледіти навіть у суцільній темряві… Ми вже котру годину намагалися відірватися від почвар і нарешті вибратися з цього триклятого лісу. Навіть якщо ще нещодавно радів снігу, як мале дитя, то, […]
Контакт
Контакт Біль.. Невимовний біль проривав руку. Слизькою змією ковзав по моїх венах. Я поволі відкриваю очі, язик шершавим наждаком тре піднебіння. В голові одна думка: “Пити”.. Пів царства за ковток води,- прориває думка підкорку головного мозку.. Очі поволі відкриваються і я бачу перед собою посірілі стіни. В ніс вдарив запах сирості- їдкий, отруйний. Мозок благає […]
Амбівалентність інтерпретації
Цього літнього дня Ґреґорі О’Нейрі звично запустив у навушники альбом рок-групи The Sliders та відкрив чергову папку з матеріалами. Вона мала назву «S. Вік від 20 до 30 років». Сферою інтересів молодого вченого були натальні твори, які стали обов’язковими до написання у 14 років після реформи освіти 2050 року. Побачивши назву першого файлу, Ґреґорі не […]
Мінор Каландо
Мінор Каландо Психологічне оповідання Чи знаєте ви о якій годині приходить потяг? Ні, я серйозно, чи знаєте? Зазвичай він приїжджає о 19:40, а вже о 19:50 рушає з перону далі. Однак на моєму годиннику вже 19:55, а його все ще немає. І можливо годинник просто поспішає. Однак навколо є і інші люди. Хіба мій годинник […]