Харон не вивозить
Щоранку зсивілий Харон прикрашає свого човна: Брязкальця, іграшки, книги, зошити в косу лінію Харон працює від дзвінка до дзвінка, зранку і допізна Харон править човен й маршрут свій ніколи не змінює Харон забирає учнів школи номер сто п’ятдесят Маленький рожевий зайчик сумно лежить на березі Харон проводжає на борт школярів, батьків й дошкільнят Й вирушає […]
На полотні
Засмучуватись через себе не треба! Одразу не вийде — нехай! Розпочнеш малювати на небі, Барвовий свій небокрай, Слідами вкриється небо, Шаленством наповнене — хай! Я почну все спочатку, як треба. Кому? Не мені. Та нехай! Малюю я знов у небі, Безбарвний “наш” небокрай. Воля чи слово потрібне? А може прихильність богинь? Щоб заволати, кричати: спинися! […]
Русалонька
Мерехтять кришталеві зорі, Повний місяць пливе над селом, Володіння свої неозорі Посипає пахучим пилком. Розпустили вербиченьки віти Над прозорим і теплим ставком, Все поснуло – і люди, і квіти, Тихо-тихо, і видно кругом. Зачарована сяйвом медовим, Випливає русалонька юна, А на шиї – намисто чудове, – Подарунок земної красуні. Розплітає русалонька коси, І лілеями їх […]
Мотанка
Вузликом до вузлика — Словом щирим праведним, Замовляю мудрістю, Заплітаю травами, Що, промінням споєні, У степах плекалися — Ниточка до ниточки Мотанка рождається. Силою одвічною Ляльку ту наснажую — Оборонить ріднеє, Подолає вражеє. Льоном і коноплями, У руках зігрітими, Мотанка пишається, Голкою не шитая. Вузликом до вузлика — Хрестиком прив’язаний Молодик на личкові, Закарбує сказане. […]
Легенда про прокляту діву
Бретонія – гори, ліса та поля, Багата казками ця древня земля. Усіх таємниць не дано нам пізнати, Та цю оповідку могла б розказати… За полем, за лісом, край старих боліт, Коли ти запалюєш восковий гніт, Співає про біль свій дівчина одна, І котиться полем та пісня сумна… І плаче за дочкою бідний отець, “Навіщо забрав […]
Безумство
Тьма лине неначе повінь, Ледь помітна моя тінь. У неї я душею пірнаю, Пливу до Сатани раю. У домовика скуштую ласощів, Перли вкраду у тихих русалів, Кулю Урсули на шматки розіб’ю, Добро на віки вічнії потоплю. Але ж не так просто було, Коли серце мене кололо, Іскру світла у мені будило, За сонячним видноколом. Аж […]
Русалкам не місце в раю
Зелена хвиля озера німого наприкінці калинового саду. Вона чекала завжди лиш одного: і ще одну русалчину баладу. Подарувати хвіст новій невольній, щоб залатати спомини роздерті ниткою кольору болі, кольору її смерті. Наповнивши нутро водою, шепоче в думках каяття, пірнувши туди з головою, до неї прийшло забуття. Настала тиха ніч, яку вже не побачить. І тільки […]
Наше море…
Ворклива пісня, дивні голоси, Лунає постріл у саду — світає. Тієї ніжнобарвної весни, Кричав і лід, тому що все ж зникає. Я лагідно трималась на колоссі, Хоч і проходила повз нас зима. Яке ж то щастя — нам не по дорозі, Яке ж то диво, що живе весна… А у гаю, в узліссі, навіть в […]
Останній день на Землі або Євразійське Лихоліття
☙ У тіні Храму Смерть регоче. Королева висмоктує Імператору очі. Затремтіли гнані жахом Зірки. Континентом розтеклися страшні плітки: ❝ Останній день на триклятій Землі. Потоне Євразія у пекельній імлі. ❞ Королівство стрічало останній світанок. Відьми знімали з неба Серпанок. Під Чорним Сонцем лиха і жаху Гнали смертних до Храму комахи. На площах палили священні книги. […]
НІЧНИЙ ГІСТЬ
Зимовий день так непомітно згас, Вже синій вечір хмурив чорні брови. А понад хмар вибрикував Пегас. І я його гукнула до розмови. Та він помчав за вітром що є сил, Бешкетував, немов якийсь хлопчисько. Мене в своє сузір’я запросив, Зненацька опустившись зовсім низько. — Запалюй свічі, наливай вина! Давай між зір водити хороводи! — Пегасе, […]