Чорні метелики
Трійко гігантських чорних страшних метеликів, запряжених у золоту колісницю, упряжжю з чистого золота, небо від розмаху грізних крил завмирає. Лапи мохнаті, з гострими кігтями, душі спраглих наживи й влади на веретена намотують — поживу для свого темного лету. «Стійте! Наказую вам!» — стрясає повітря сміливець, влади й багатства охочий. Опираючись, дозволяють себе осідлати. Руки спітнілі […]
У куширях
Край шляху на пустирі Ростуть густенні куширі. Тягнуть свої довгі віти, Що між них ширяє вітер, І ушир, і догори Чуть, як листя шурхотить – Ширшавий шепіт верховіть На стежині криві тіні В химерні в’яжуться картини, Що міняються щомить Рух якийсь, за змахом змах… Що ж сховалось в куширях? Що ж там може ворушиться: Чи […]
Cерце
Подивися без страху в очі. Не тремти, мов листя легке. Здавна в зграї закони – вовчі, Та чи серце моє – таке?ерцеМені досить власного світу, – Оминаю ікла пасток; Позбавляю життя – щоб жити. Я – не кара, не кат – лиш вовк. З мого хутра тепло зникає, Коли блиск тьмяніє очей, – Гріє тих, […]
Спокуса німф
Такі красиві, такі чарівні постаті їх для наших очей Хіба врода і серце рівня ? Істина губиться поміж людей. Танцюють, танцюють вони безупинно Манять невинністю темних ночей… Співи красунь такі щирі і плинні Не одного зловили до своїх сітей. “Друзі мої, залишайтеся пильні, Нехай очі ваші не будуть сліпі. Друзі мої, О скільки таких, сильних […]
Драконізація
Заплющ очі… На тебе чекає твоя фантазія! Крила підхоплюють і розкривається історія… А межі світу тануть, наче це все одна територія, І всесвіт постає без меж, немов солодка утопія. Герой! Чуєш? Зоряні брами відкриває давня магія. У неї є ім’я. Знаєш? Ні? Це — астрологія! Вона розкриває долі, мов вічна симфонія! А йдеш не за […]
Про кохання (людське чи ні)
#темна_поезія Я знаю точно місце твоє Не в моїм серці — в животі Кажеш, що не любиш болю? Я зроблю ніжно, милий (ні) Я обгладаю ксіточки З легень дістану все: похрипуй, Стогни, поскигли, поскавчи. Кому молитись? Тихо. Боїшся? Правильно. Біжи. Остання хвиль, як подарунок долі Поки пазурі ще не міцні. Проте женусь. Цілую? Ні. Впиваюсь […]
Хранителькі
Сонячне світло, сльозливий кришталь Люстерко із правди розкриє свій шарм Поміж лісових завіс і мрійних шат Відчуєш там пʼянкий парфум дівчат Крізь чи то повз минуть вони тебе? Ельфійки горді леді і магія у них тече Сестринство їх отут живе здавна Карпатських гір ущелина для них свята Еліпса, Старта і Магда – старійші Що для […]
Голос із каменя
“У лісі почуєш ти Голос із каменя Не ходи ти туди. Це до біди!” – Казала Пані моя. “Вітру ти також не вір, Зведе туди, де ховається Звір, Пійме тебе молоду, Їй-бо, накличеш біду”. А я не слухала, ні! Мені ж світили вогні. Туди, де пітьма лісова, Дорога моя пролягла. Доки присутність Звіра не вчула […]
Для німфи
Посеред серпанкових дерев крокувала осяяна німфа — не в класичному розумінні, ошатна, перлинна, а в хакі й гумаках, у багнюці по лікті й чарах. Звірі навколо — найкращі супутники. Її голос цілющий, дотик, усмішка — повільно зводили до захоплення, без натяку на заздрість. Йдучи хащами непереборними, вона відчула запах первісний — вогнем і мечем ґартований, […]
Не ходи ночами в ліс
#темна_поезія Не ходи ночами в ліс, Щоб не з’їли вовкулаки! Мавки не розплели кіс, Не затягли на дно русалки. Не ходи ночами в ліс! Там потерчата – мертві душі. Чи хрестика ти їм приніс? Й не думай рвати стиглі груші. Не ходи ночами в ліс! Чугайстер пісню закликає І ловить нечисть він за ніс. На […]