Відьомський бунт
Хустка кривавого кольору, Руки як лід, крейдяні. Тілом повзе рішучість: Набридли ці дні пісні! Гайда палити багаття, Та не горіти в них! Духи і демони – браття. Хто сперечається – псих. Танець – палкий, гарячий. Досить щемких почуттів! Часу не згаю на плач я, Хоч маю дев’ять життів. Ніч мені свідок – сміюся, Хаос гріховний […]
Чорні Скелі
Я прийшла, бо дорогу Знайшла між зірок, Де карти вказали провалля, І знаю, ти можеш Пустить на місток, Щоб звідси втекла я подалі, Від місць, де у мені зростає пітьма… Дивись, вже волосся чорніє, І спрага ця дика, що крові сповна Напитись людської волію! Я зможу провести між Чорних Скель,- Сказала чаклунка тихо. Місток як […]
Місячний човен
Місяць старий у човні з туману Пливе між порваних хмар, мов крило. Виливає з келиха срібну оману, Сіє думки, мов розбите скло. Хмари тремтять, мов зів’ялі вуалі, Під веслом плетуться нитки сліпі. Човен летить у безмежній спіралі, Де час застиг, як у сні, на воді. Зорі, як перли, вплітає у воду, Сни розкладає в кожній […]
Лісовик
Довгувате худорляве тіло схоже на гілля. Кострубате із чорними очницями, На голові з-під капелюха стирчить бадилля. Немає розуміння, бачу це на власні очі, Чи мені мариться посеред ночі… За дві години до цієї химерної ситуації, Сидівши біля багаття, заготували дрова для експлуатації. Нанизавши на застругані палиці сало, Ми частувалися, пили й, як завжди, взяли із […]
Фатум
До ніг твоїх падають Айстри і астероїди, Вклоняються смертні І блякнуть навіть зірки. Ти лиш смієшся – Щоби іще таке скоїти. Жонглюєш планетами Чи зазираєш в шпарки. Лоскочеш атлантів, Що небеса тримають. Зцілюєш зболених, Неплідним даєш дитя Наче щаслива, та речі, Що серце крають, Навіть всесильним Нерідко псують життя. Украли колись чистоту І залишили вмирати. […]
НІЧНІ ФОЛЬКЛОРНІ РОЗДУМИ
Ти вихопись – молю – метеоритом, З небес прилинь бодай і метеором, Стрілою – може, й переліт-травою, Вогненним змієм – просто у віконце. Та плоть моя стійка. І дух міцніє. Впади на свічку… скинься… перекинься… І одмінись в сновидді на людину, На звіра, змія – стань хай метеором – Я буду рада. Я тебе спитаю, […]
«А кому ж я потрібен, коли не маю меча…»
А кому ж я потрібен, коли не маю меча, Коли не маю ні чарів, ні величності сил? Та хоча б хтось там подумав про життя збирача, Та скільки щодня прикладаю я дужих зусиль? Я не орк, не ельф, не маг і не гном. Я — селянин. Позбутий навіки багатства та слави ущерть, Гублюся у полі […]
Манівцями
Попрямую манівцями аж за виднокрай! Доки сніжниця не забрала стежину та видно мій край. Довго шлятися не варто, жінка моя жде. Підтюпцем рушив з хати, куди стежка веде. Довга дорога, присмерки вже скоро, Лементу не чути, зайшов вже далеко. Легіт потягнув по спині, Дивлюся на руки – вони вже сині. Пустилися із неба сніжинки білі. […]
Жаровиння
Коли огруб мій почерк, наче глина у межирічній печі вперше стверла в’язка моя хода у трясовині, як зав’язь кроку, як просипане насіння в розчахнуту пащеку Тіамат, я кличу сонце, а чекаю тіні. Коли вирубується клином із тіла знак, і сотні тисяч знаків у ґрунтах складають допотопні письмена, щоб ті збувались, — я чую воду, що […]
Смоляна панна
Сонце на тополі як стара ворона, сизість на болотах поставала дибки, а на нашій панні — смоляна корона, білі вуста вкрила сливова наливка. Милували вітри, умивали роси, зоряне світіння лагідно торкало, а тепер цілує з виднокола сонце, маковим цвітінням личко заливає. Маківка із тім’я тягнеться до скроні, сунеться по шиї янтарева нитка, а на нашій […]