Мавкина сльоза
Утоплена душа не в морі на дні криниці зосталась. З жагою вилізти на гору, топила Мавка всіх підряд. Кому шнуром обкута шию. Хто плигне сам у забутті. Та чари діяли не вільно, в обмежені святами дні. Зима прийшла. Собі кружляла у крижаній, живій воді. Образа спати не давала. Чому всі живі, а вона ні? Сльозу […]
ХАОС*
Додай прискорення. Іще нескорені. Іще тріпочуться. Яскряться? Ні! Поглянь у очі їм: відважні воїни, зелом золочені яркі огні. Закручуй вихором. Хай вісь і вирвана, екватор полюсом спадає ввись, – планета молиться охриплим голосом. Планета дихає. Цей світ живий. Всесвіття хаосу. Усе змішалося калейдоскопово до дежавю. Клітини з попелу зростають спротивом. Постав на паузу. Нехай живуть. […]
Мавка-Хмілявка
Де місяць пестить темні води, Мавки водять хороводи. Та не сміються, не співають. Лиш мертві очі споглядають У хащі лісу — з темноти Їхня сестра має прийти. Нарешті хрускіт десь роздався — І голосок дзвінкий озвався. Кричить Хмілявка здалека: «Принесла, сестри, вам пивка!» Одразу мавки схаменулись, Заверещали та й метнулись За напоєм хмільним богів. Хтось […]
Людина та вурдалака
За життя в існування паралельних світів я так і не повірив, Але перемістився в один із них, коли одного дня загинув. Останню, кого в невблаганні миті я побачив – Це кішку мені невідому, від уламків яку спиною я прикрив. Коли розплющив очі, спочатку їм я не повірив. Мене не поглинула темрява. Невже я вижив? Сиділа […]
На перевалі Борго
Шурхоче листям уночі, Шепоче в лісі вітер З гіллям поплетеним. Ачи, щось хочуть затаїти? І тиша з шорохом злились В жаскую колискову. Завмерло все. Поснуло скрізь. Одні дивились сови. І заскрипіло крізь цей сон Столітнє деревище. А потім ще і в унісон Мов звідусіль, все ближче Старечий сміх у скрипі тім – Рипіли коліщата. Туман […]
Кохана
Вона не мертва, он — диви! Стоїть, тобі сміється. Рум’яні щоки, не бліді Хоч серце і не б’ється. Біжи із нею у танок, Щоб сон вас не зборов. І не дивися, не дивись, Що стер вже ноги в кров. Прилинь до неї, обійми, Прилинь, прилинь, коханий! Здалось, нема в неї спини? То лиш очей омана. […]
видих
Я із твого коріння звила собі гніздечко. В ньому одвіки тепло між тектонічних течій. Я тебе теж зігрію. Вже прочуваю сонце. З тебе черпаю стронцій тисячну днину в році. В мене ядро гаряче — повне кохання серце. Лава моя несеться артеріальним плесом. Я не спинюся, радше зойком в тобі розтану. Рани мої останні — в […]
Не питай
НЕ ПИТАЙ… Незбагненні і дивні бувають миттєвості часу, Що не в силі збагнути для чого вони і чому?.. Здивовано корчиш у думах премудру гримасу, Коли по дорозі стрічаєш неситу, бездомну, німу?.. У думках виникає одразу біблійне повчання: “Дай голодному хліба, нагого з плеча одягни…” Не питай про ніщо, лише стримай мовчання… Не питай… Просто руку […]
…….
– А ти віриш у магію, диво? – Запитав якось хлопчик бійця. В того очі наповнені лихом І усмішка до болю гірка ⁃ Я б повірив, якби не дізнався, Як у світі багацько потвор: Злі дракони спалюють мІста, Забирають фей, ельфів в полон, І катують нещасних в неволі , І обламують крила фей, І жадають […]
Кароко грають в підмурки (нецке)
В країні Вранішнього сонця легенький вітерець злетів із гори Фудзі й торкнув крилом прозорим цвіт сакури і персика пелюстки що виріс під прадавньою стіною де в піжмурки зійшлися грати діти для них то пустощі весела забавка дитяча гра для смертного ж то вирок рокований малими пустунами… Карако тим наймення — Час Стіна ж бо Вічністю […]