Тінь панського дому або Ворон знав
#темна_поезія Вже сутінки. Вечір. Самотня алея. Кудись завела і приспала увагу. А внутрішній голос запитує: «Де я?» Чи ж вистачить в серці шаленства, відваги… Зухвалою стала – обачність зникає. Покинута вежа, занедбана брама, Мов манить до себе, немов зазиває, Велична садиба колишнього пана. Лиш ворон на гілці вмостився незримо. Беззвучно ступаю, підходжу до брами, Мурашки […]
Навчи мене пісень мандрівників у часі
Часові порти У часових портах все майже як в порту. Там навіть є вода, щоб приховати ту стихію, що її пірнальники-ловці долають, рветься нить червона на руці. Розмотуєш клубок – і в’яжеться нова: в тих на зап’ясті, в тих – в глибинах рукава. “Пливи, мій корабель, – співають моряки, – за тридев’ять земель, де золоті […]
“Сонливо кидав кит на землю тінь…”
Сонливо кидав кит на землю тінь, Побиту відданим для маків блиском, Інакше б тіло під палючим тиском Відкинуло потуги співу в рінь. Брудна у жирі тьмява волосінь Упилась в шкіру, сунучи крізь бризки Дерновий китобоїв слід вже близько — Етер вечірній схожим став на тлінь. Покірно плоть застигла тихо в бруді, І руки, від роботи […]
Тиша чорних вод
І по річці проходило холодне повітря, Що зазивало пірнути у чорну труну. І руки, що водою обпухлі, Вривалися в її душу тяжку. І співали пташки в далечині Поміж темних хащів лісових, Про загибель дівчини в труні, Що пливла біля водних рослин. І ту труну водили богині, Що у річці прожили віки. Роздирали тіло її на […]
«Серце Смарагдового Ліхтаря»
Де вітер носить голоси Примар, Там Сторожі залишили вівтар. Вони ховали ключ до таємниць, Поза порогом тисячі зірниць. Ніхто не знав, де сховано добро, Яке світило, мов живе перо, — То був Ліхтар, Смарагдовий Вогонь, Що захищав цей світ від чорних долонь. Крізь Дзеркало прорвався юний Слідопит, Де час не лічить прожитих років, А камінь […]
Серцецвіт Вогню
Укрилася темрявою Всесвіту брама, І з неї повільно сповзло Забуття. Воно прокидалось, глухе й безіменне, Як тінь, що ковтає мовчазні міста. На сході країна тримала кордони, Зоряні маги берегли її міць. Та чорні вітри обірвали покрови, І ніч простягнула холодні стяги. В горах, де вітер шепоче, а камінь співає, Зродився Артефакт — Серцецвіт Вогню. Вогонь […]
Сирена
Я наснюся тобі уночі. Сподіваюся у кошмарах Я наснюся тобі уночі Тобі так просто із нього не вийти Цілуй вуста мої ядовиті Нехай зараз ми в омуті тихому Цілуй мене всю, поки йде ніч І на ранок забудеш про сни Я буду як сирена у морі Співати оманливо пісні Я буду як сирена у морі […]
Країна ілюзій
Сатира чи природний стан? Цей світ з ілюзій, може чар? Можливо навіть з крутих скал? Без привидів, фей чи мар? Ти тут не знайдеш істини У всьому є свій план А правди тут нема Ти навіть не шукай Сумна тут маска ходить Час той без упину зупиня Ти не чекай там подив В очах тих […]
Дівчина-лебідь
На тихім озері, де сон тремтить, Дівчина-лебідь у світ летить. Вона — як місяць у вранішній млі, Чекає коханого в рідній землі. Колись була вона з плоті й тепла, Любила, сміялась, як весна цвіла. Та доля сплела їй чарівний хрест — І крила зросли замість ніжних плеч. Щоліта вертає, як тиша впаде, До берега дому, […]
Діва з хвостом
У місяця загострений ріжок, літає жук, легкого б сну нарешті. Гортає трави грозова прийдешність, лежу під дубом, що ледь-ледь пожовк. Втікачка, що не стане на престол, зачата Конунгом в обіймах Хульдри та зрощена в словах і вчинках мудрих, з ганьбою впала й віюсь, як листок. «Вона з хвостом!» — кричав гучніше той, кому довірила цнотливу […]