Віталій Гончарук – Поляна Яна
(Багато часу вже пройшло. Коли усе це тут було, Багато що змінилось в світі – Повиростали малі діти, Багато витекло води, Повисихали береги, Старі дерева похилились, Малі – зеленим листям вкрились, Та старі люди пам’ятають І деколи розповідають …) * В старій хатині, край села, Сім’я із двох людей була, Обоє гарні, працьовиті, Спільною мрією […]
Мрії дитинства
У країні, де сонце ховається в хмари і сипле з них золотисті іскри, живе дитинство — чарівне, яскраве, мов фея, що ходить босими стежками світанків. Там кожен ранок — як казка нова, там мрії літають на крилах вітру, і сміх дзвенить, мов срібна трава, що прокидається першою світлу. У тому світі будинки сміються, а квіти […]
ШЛЯХНИК
У присмеркову пору з’являється Шляхник, Під місяцем він ходить, мов тінь і без лиця, Його слідів не видно, а погляд в ночі зник, Немовби час торкає цю землю без кінця. Не бачить він удень, світанки всі прозорі, Та кожен раз завжди він світло оминає, Бо знає стежки ті, де спочивають зорі І чує крики тих, […]
Прядиво долі
В тонких долонях темна, довга нить, Підсвічує її холодне світло, А десь ховає вічність у блакить, А десь холодні вітри виють гірко. Застиглі долі в крапельках життя, В тугі канати зв’яжуть її пальці, То скільки їх ще піде в небуття, То скільки ще продовжать як вигнанці. Горить свіча у просторі тьмянім, Як теплий воск стікА, […]
Стерті імена
Цього просто не може бути! Марта не вірила своїм очам. Вона ще раз перегорнула книжку: аркуші були пустими. Подекуди лишилися бліді заголовки з мальованими, закрутистими першими літерами. Текст вицвів, як пляма, яку залили засобом проти плям. На обгортці насилу можна було прочитати назву збірки казок, але два коротких слова – ім’я авторки зникло без слідів. […]
Гонор
Погода змінилась неочікувано: легенький вітерець, що ще мить тому давав благословенну прохолоду, враз перекинувся диким вихором. Від ударів блискавок розлоге небо тріснуло й пролилось до долу. Варто було лиш блимнути, як поцятковані деревами пагорби та густо заквітчані луки сховались за стіною дощу. Навіть стрічки дороги, що тяглась уздовж лісу, зась було розгледіти крізь цю пелену. […]
Останні на старті
Аня бігла лабіринтом. Ну знову його немає. І час спливає. Він же знає, що запізнюватися на щорічні Ігри не можна. Але все одно запізнюється. Усі знають, що за це буде покарання: він стартуватиме останнім. «А може він цього і добивається? – ельфійка зупинилася на секунду і глянула на такий знайомий їй з дитинства лабіринт. – […]
Податок на спокій
Ніна чує хрускіт, і шлунок миттєво скручується. Уява вже малює найгірше: уламки кісток, кров, операційна. Тіло реагує швидше за думку. Рухи відточені, як у сапера, що має три секунди до вибуху. Права рука впивається в холку, фіксуючи голову, а ліва без вагань пірнає у жадібну пащу. Зуби дряпають шкіру, але їй байдуже. Теплий слизький язик […]
Трохи дивне село
Погода все ще була кепська. Віз зламався, і решту шляху довелося йти пішки. На диво, я не втомився, але те, що весь мій одяг був у бруді, мене неймовірно бісило. Але ось у полі зору вже з’явилася перша хата. Що гадати, запитаю одразу в них. Наблизившись, я побачив, що хата була не в такому вже […]
Велике діяння
Верховна заборонила багато книжок. Першою на вогнище відправилась дитяча казка. Ртуть досі пам’ятала дівчинку в пурпуровому капелюсі з обкладинки. Тоді їй здавалося, що вона дивиться на своє відображення, ніби це її палять: пурпурове полум’я зливається кольором з її власним капелюхом, починає пожирати волосся, підбирається до горла й, врешті, роз’їдає обличчя. Ртуть лишилася коло спопелілого багаття […]