Як дихає Віра
Мій пензель, просякнутий єлеєм, упав на землю з глухим звуком. Трохи прокотився і застиг у тіні Моноліта. Я стояв посеред Зали. Світло рун згасло, наче ніколи його промені не торкалися моєї шкіри. Моноліт Вічного Духа став чорним. Моє тіло вкрилося сиротами. Хвилі дрібних судом прокотилися від плечей до попереку. Досконала гладкість священного каменя цього разу […]
Проклята зима
ТАРАС — Він дихає! — Ти певна? — Безсумнівно! Картинка поступово прояснюється, хоча перед очима стрибають мушки, а у вухах досі гуде. Дівчина занепокоєно роздивляється мене крізь відчинені двері автівки. — Що сталося? — тру лоба й відчуваю, як пульсує під пальцями. Голова болить. — Дерево, — вона киває в сторону капота. — Але ви […]
Секрет який не ховають
I. Дні, що навчились мовчати Вони приїхали вранці, коли трава ще була важка від роси, а небо мало вигляд, ніби його хтось ретельно стер зі стружок ранку. Машина зупинилася біля сільського клубу; двоє в бронежилетах, третій — з камерою на грудях. Вони дивилися так, ніби знали, що шукають, але не знали, де саме. Люди на […]
Шафа, або нюанси подорожей в часі на замовлення
Складно почати мою розповідь, щоб вона не змусила моїх наступників закипати від заздрощів. Маю зазначити – це просто дослідницький журнал. Його шкіряна обкладинка від потертості хіба буде благородніша, а пишу я ці рядки лише тому, що обовязок кожного відкривача – точно розповісти про свій шлях, не проливши ні краплі власних вражень з цієї чаші. Вони […]
Вітраж
— Вітражний майстер Саша, це ви? — низенький дядечко з виразними вусами недовірливо змірив поглядом повненьку немолоду жінку з затягнутим у тугий хвіст масним волоссям. — А ви чекали когось іншого? Якщо майстер, то обов’язково чоловік? Олександра — це я, — з викликом мовила жінка. Дядечко хмикнув у вуса, але сперечатися не став. — Мене […]
Три життя
Ренард Корвіс не любив весну. Щоразу, коли перші промені березневого сонця пробивалися крізь вікна його кабінету, він знав: незабаром Його Величність знову поїде у свою щорічну «відпустку». Місяць, може два. А для них, для тих, хто тримав імперію на плаву, це означало безсонні ночі, подвійні зміни, сотні дрібних справ, що раптом ставали критичними. Адже народ […]
Я вас озолочу
– І останнє питання. Пане Тищ, чи плануєте ви подавати власну кандидатуру на наступний термін? Адже, як відомо, наприкінці року Рада Старійшин обиратиме намісників у повітах та землях. – По правді кажучи, це питання мене хвилює чи не найменше. Часи зараз дуже складні, тож ми, передусім, маємо єднатися. Я відчуваю довіру, я безмежно вдячний за […]
Казка про чорних коней
Кінь був зовсім не страшний. В нього були трохи задовгі вуха, настовбурчені вуса, плямкаті губи і великий, м’який ніс (той самий великий конячий ніс, якого невтримно хочеться торкнутися долонею, коли частуєш коника яблучком). Але насправді то був не кінь – то був чорт. Не в поетичному значенні “Ой, та той кінь понісся як чорт!”, а […]
Спудей та Лучинецька Упириця
Року Божого 1641-го була просто неймовірно тепла, як для Поділля, осінь. Тонкі павутинки літали в повітрі, заплутуючись за пожовкле листя на деревах. Перелітні птахи співали прощальні пісні, але, здається, не поспішали у невідомі краї, насолоджуючись рідними гніздами та луками. Селяни працювали мовби з останніх сил, намагаючись скористатися теплою погодою, аби зібрати чим побільше врожаю. Велика […]
Королева
Кажуть, що найнебезпечніші таємниці – це ті, які знають усі, ті, що лежать під ногами, як забута зірка, і лише чекають, поки хтось знову наступить на світло. У долині, де ранки пахнуть попелом нічних снів, стояло місто, обведене трьома колами мовчання. Кожен тут знав, що над ними ходить Невидима Королева – не в образі жінки, […]