Відлуння людини (диптих)
Передмова жертви: ша- руділо листя, біг- ти надто слизько хрест — і нині, прісно: жінка чи бісиця? близькість — сниться? сниться! поцілунок — шия, голос — мов снодійне, небо — ніби навпіл — ріже нечисть — нявка! цик-цок-цик! природний цикл! хто не втік — впав у Стікс . . . Післяслово вбивці: Керувати б ожиновим […]
Блиск веселковий
Зачаруйся спокоєм ти тихим. Щиру й ніжну симфонію впусти, Що закінчиться фальцетом, Моря, долі й пустоти. Слухай нас уважно милий, Ми не там, ми тут, я тут. Підпливи, тягни ті руки, Запливай за злі буйки. Нас не мало, ти пливи! Не звертай уваги на луску, Що блищить на сонці як вітраж. Лише мій слухай обіцянок […]
Дракон і вільнокоса діва
“Ой, обладунок сей зніми, дівчи́но, Дракон пропустить тебе й так. От тільки дай йому сю копійчину, І вмить його спіткає переляк”. Послухала мудреників дівчи́на — Потеліпалась гола й вільнокоса. Під носа гаду все той гріш тулила, А змійич той дивився тільки скоса. Та що ж тепер дівчиноньці робить? Нема коли їй ридма тут ридати, До […]
Білий вовк
Він… Плечі могутні сховав під плащем, І кольчугу змінив на сорочку, Жив… В гармонії з вітром і з вогнем, Природу полюбив непорочну, Стоїть… Дім деревʼяний у темному лісі, Похмурий, як вовче лігво, Він… Вже не залежить від бісів, Ходить і дихає вільно… Вовк самотній, Місяць повний не зустрічає… Та рвуть спогади памʼять… Він колись з […]
Ой, під небом, ой, під синім
Ой, під небом, ой, під синім, Там, де степ зустрівся з лісом, Там, де трави луговії Зеленіють яром-низом — Загуло у верховітті, По́шумом озвалось долі… Чи то мовив дуб столітній До травиці в чистім полі. Чи верба, що похилилась Над байраком гі́ллям пишним, Свої тайни шепотіла Невеличкій дикій вишні. Шум прокинувся одвічний В лісовій співочій […]
“Русалкам не місце в раю”, “Дочка Сварога”
Дочка Сварога Чи хтось уже порівнював твоє волосся з лавою? З її смертельною гарячою навалою? Спадає по ключицях, по грудях, по спині, неначе рветься магма із темних надр землі. Чи хтось вже зауважив, яка ти в своїй злості? Коли в очах, як в пеклі, горять гріховні кості? Я так й не розгадала всю суть твого […]
Виворіт
дев’ять місяців доля стібок за стібком гаптує дитині майбутній шлях крізь хаос буття у хаосі власних бажань людина спокушається чужим узором і якщо не вдається самій відтворити — стібки на вишивці затягнуться у міцні вузли у корчах корчуючи волю а канва продірявиться й зогниє «заший-но дірки, відьмо! розпори непотрібний узор зруйнуй мої грати розквітчай полотно […]
Привид Білої Зірки
Пливе корабель по ріці величавий Не знає ні суму, ні гніву, ні жалю. На ньому танцює дівчина у шалі, І танці, і спів, і казки там панують. Живуть у каютах морячки веселі Для них корабель — їх дім, їх оселя. Коли небо вбране в індиго й рожеве Танці і спів, і казки там панують. По […]
Донька демона
“Доставай-же свій меч, убий мене, бий!” Я кричала зриваючи голос, Вириваючись з пастки що залишив чужий — Чи то кат, чи то звір, чи то сторож. Чоловік нахиливсь, зачарований, й зблід. Я стояла холодна і боса, Вітерець намагався замести мій слід, І пригладжував тихо волосся. — Хто ти? Відьма? Карга чи чудовисько? Мавка?”- Я дивилась […]
Валькірія
Над полем битви, де туман блукає, вітер з гулом моря сірих криг гуляє. Пливуть крізь сон, де скелі інеєм покриті. Дають початок прадавнім міфам. Кривавий бенкет настав, а в небі тіні майорять. Валькірії в пір’ї, немов птахи примарні. У прірви Долі споглядають. Чекають доки кров заллє простори. І одвічне питання їх гризе: «Чи Доля є, […]