Пір’я Повітрулі
Де передзвіном сипляться пташині голоси, Пухнастими косицями підперезався схил, Все знано Повітрулею, від річки до куща, І в пору, що заврунена, зустріла тут дівча. Як водиться у молоді, кохання пломінь пік, Та бив зловісним холодом байдужості батіг. У пелені похмурості тинялась між гаїв, Вручила Повітруля їй пір’їночки свої. «Як хочеш обернутися, аркан краси сплести, У […]
Пані
Чарівна пані в чорному наряді Проходить повз, немов вона літає. І щось ванільне є в цім ароматі, Який вона навмисне вивільняє. Немає здатних їй противитись Напевно… Хоча скоріше я не бачила таких. Вона торкається руками не даремно Очей колись живих, а вже скляних. І сум збирається на всій планеті, Проте їй справи все ж нема […]
Вихри Перевалів
Палають вогнями вихри перевалів, Осяяні світлом богемним з-за хмар, Що їдуть масивами в бої криваві За сонце, за неба оспіваний дар. І блискавки ясні у наступ гримучі Ідуть, миготять, аж повітря тріщить. У м’язах ейфорія двигає кручі, І рев планетарних потвор стугонить. Овіяні німбом хори піднебесні. Дияволи й павші в литаври дзвенять — У щоки […]
Виє Вітер
Виє вітер, завиває Над високими горами, Над довжезними полями. Скажи, вітру, де ти був? Чи ти бачив? Чи ти чув? Те, як плакала верба Як зникали в небі зорі, А у морі – паруса? Та чи чув ти, як ночами Вовки в тінях завивали Від туги за побратимом, Сім’ю-зграю врятував хоч у небо і полинув […]
Ритуал
Три дні та три ночі Маг лезо гострив ножа, Взяв жаб’ячі очі, З риби луску і шкірку з вужа. Він аркуші рвав Із чаклунських своїх книжок, Птахів з них складав, Журавлями пускав до зірок. До демонів тричі Безтямно у снах кричав, Могилу коханої двічі Крейдою він позначав. Камінням забила Кохану його юрба. Відьму приспала могила, […]
Остання барва
Життя – відлуння, що тане, наче дим, У душі згасає, гине від химер, А я роздертий поміж тінню й світлом, Між живим і мертвим. Дні й тижні, наче попіл згаслих свіч, Тонуть у безодні, безслідно, І тільки білий спокій покриває все, Мов відбиток на склі, що розтанув. Образи мерехтять в голові, Мов фарба змита до […]
НІЧНИЙ ГІСТЬ
Зимовий день так непомітно згас, Вже синій вечір хмурив чорні брови. А понад хмар вибрикував Пегас. І я його гукнула до розмови. Та він помчав за вітром що є сил, Бешкетував, немов якийсь хлопчисько. Мене в своє сузір’я запросив, Зненацька опустившись зовсім низько. — Запалюй свічі, наливай вина! Давай між зір водити хороводи. — Пегасе, […]
3 слуги
Усі береги вкрились холодной пітьмою. Лід – це слуга темних манерів зими. Покриває усе, застилає простори темної гавані… Самотній рибак вудку візьме та піде до місця, якого немає на карті. Та ніч наступає на п’яти йому. То вийшов туман – другий слуга. Запалить він люльку, струсне тютюну, вогонь розкладе, почекає рибалку. Ну що, мій сердешний, […]
Велет
У товщі застиглій проспав віки. Повіки бронзові підняв. Суцільна темрява безлика. Щось скувало, без руху тіло. Твердиня з усіх боків затисла. Страху не мав. Інакше був би не Титан. Доклав зусилля. Зненацька розійшовся ґрунт. Скриплячи, металева брила Із-під землі у повітря прорвалась. Підвівся, підпер собою стратосферу. Чи ж знав, що не існує більше Звичного для […]
Учень чаклуна
На півночі Англії чаклун якось жив – Мови й таїни світу вивчав Мав він Книгу магічну, й по ній ворожив, Проти духів вночі робив Став. В чаклуна учень був – для писання листів Молодий й нерозумний юнак Та ось раз один, геть як чаклун відлетів Бачить – Книга відкрита навзнак! Усередині чорні й червоні рядки, […]