Троянда
Серед галактик, зірок і планет, серед космічних, безмежних глибин, Летів невеликий швидкий корабель, рухався тихо, і був він один. Черга систем і планет на шляху, де є одна унікальна планета, Поруч супутники з нею були, а за рахунком від зірки — четверта. Весь екіпаж, а це двоє осіб, глянули на монітор голограми. “Що це за […]
Ковен
#темна_поезія у мамці моєї в роду є секрет та я знаю який – на стіні портрет намальована жінка темна чародійка довга коса, темнії очі на щоках румяна та зуби вовчі пагорб на спині, кігті звірині вразить врода, якщо ти хворий я схожа на неї — на них обох. одне лице до всіх зморшок. у мене […]
Сміливіша
Німа повелителько моря, його таємничих глибин, Я не здивую тебе ні багатством, ні спокоєм цього світу. Я подарую тобі свого кохання прилив, Світлий, як сонячний день, ніжний, як вранішній вітер. Найбільша моя радосте, перлино коштовна, Я прошу тебе, вислухай і затям: Я кохаю тебе так безмежно і саможертовно, Що віддав би за тебе корону і […]
Тому, хто з компасом
Перемогти дракона, Захватить фортецю, Врятувати нещасну принцесу – Це три різні справи Можна битись за честь, можна битись за трон Можна просто битись, бо хочеться перемог Можна здолати ворога і перемогти в війні А можна заховатись, втекти, переписати історію Як єдиний хто повернувся живий (і теж залишитись героєм, нотаріально, звісно. Але грати роль – це […]
Пророцтво проклятого сузір’я
Двічі коронований за смерті та життя Поверне душі трепетні з провалля небуття: Тонкі й крихкі, мов дзеркало, мінлива їхня суть, У вічність закувала їх страшна прадавня лють. Богиня всіма зраджена розтане як свіча, Ілюзія розсіється від доторку меча. Змарніє усе праведне, забудеться ім’я І нівеччю наповниться Священная Земля. Та світло ще не згасло, не розповзлась […]
Смоляні Звірі
Смола тече прадавніми стежками наповнена пітьмою заморена під раннім сонцем у вирву моря це краєвид незримих див пейзаж Малевича У володіннях темряви нескорені потуги нестримні рики невидимі канони для іншого життя Незвідані простори в полоні чорної пастелі з якої виринають звірі народжені у тьмі немов запечені в литаврах із чорними обличчями бездушні знедолені безстрашні в […]
Блазниця
Не з павучого плетива сукня – Мереживо з чорними перлами. Наречена крокує по залі при свідках – що розкіш та грація. Мій королю, ваш погляд на неї – залізо, немов би померли ви. Тихий дзвін капелюха мого при свічі – наче реквієм грається. Як на святі врожаю, по колу розкладено скирти соломʼяні. Я ж блазниця […]
Остання подорож рікою тіней
І по річці проходило холодне повітря, Що зазивало пірнути у чорну труну. І руки, що водою обпухлі, Вривалися в її душу тяжку. І співали пташки в далечині Поміж темних хащів лісових, Про загибель дівчини в труні, Що пливла біля водних рослин. І ту труну водили богині, Що у річці прожили віки. Роздирали тіло її на […]
ДО МЕНЕ ШЛЯХ ТОРУЙ ВОЛОСОЖАРАМИ
ДО МЕНЕ ШЛЯХ ТОРУЙ ВОЛОСОЖАРАМИ Акровірш Димить священне вогнище у Темну пору, Дідів з Нави повертаючи. Огортає цвинтар тиша. Обпалена душа моя квилить, примовляючи: «Моє кохання забрав навіщо, Волосе, Царю мертвих? Е, ні! Не для того ж я тобі півнів чорних приносила в жертву, Над вогнем паляницю з сестрою кидали, руки й серце спікаючи… Ех… […]
Вівці
Волохаті хмаринки плентались в небі, Ніхто не питав із якої пустелі, Ніхто не чекав від них відповідь чемну, Достатньо дивитись набіги тижневі. Вони ще живуть, Бо не мають надії, Вони лише хмари, А люди скрізь дивні. Раптом хтось хоче розрізать створіння, Або доторкнутись, Чи, боже, помріять, Хтось знову чекає від них дощовиці, Хоча контролюють це […]