Безтелесий
Безтелесий «Ти тільки думка, блукаюча думка, безцільна думка, безхатня думка, загублена у вічному просторі» (Марк Твен) У мене немає тіла. Це не метафора, не алегорія або якийсь інший літературний прийом. Маю на увазі буквально: ні кістками, ні м’язами, усілякими рідинами абощо я не обтяжений. В мені не відбуваються хімічні реакції, процес травлення чи фотосинтез. Водночас […]
Тіні, що приходять у снах
В кругу знайомих її ще з дитинства вважали дивакуватою. В школі вона ще приховувала свої здібності, а от в університеті вона списувала на свою дивакуватість на все, що не бажала пояснювати. Одногрупники, звісно, пальцем біля скроні не крутили, але що вони думали насправді — вона не знала. Ну й до дідька, її це не стосується. […]
Вовкулака і принцеса
— Привіт, — Олеся набрала свого хлопця, — я вже на Андріївському. Ти де? — Чекай, — відповів Матвій, — застряг в пробці. Скоро буду. — Куди ти планував мене зводити? Я піду займу столика. — Не скажу, секрет. — Дивись, щоб з цим секретом нам не довелося вечеряти на лавочці. Тут зараз багато людей. […]
Сила жіночої душі
Вона сиділа в кав’ярні сама, І не через те, що в неї не було з ким там бути Просто аби з ким, і каву пити не погодилась Вона більше не корилась коханню Не боялась іти на перекір чоловікам Поглянувши на хлопця, котрий не зводив з неї погляду вже більш ніж 40 хвилин Вона підійшла і […]
Питання після смерті
Що після смерті? — одвічне питання. Не хочу засмучувати, але воно зовсім не вартує тієї загадкової аури, яка його оточує. Але хто я така, аби ти, недовірливий читачу, зміг сприймати цю оповідь серйозно? Мене звати Містерія — через три місяці після смерті мене повернули до життя. І ця розповідь про те, як до цього дійшло. […]
Моя черчелівська утопія
Це той випадок, коли прочитаний твір, книжка, оповідання так вразили тебе, що творять твої нічні картинки. Не сон, який ти побачив минулого місяця чи тижня, лягає у основу твого майбутнього твору, а навпаки… Але ж потім все рівно може вийти пречудова історія, яка, напевне, варта того, щоб залишитися на папері. На мені довга спідниця в […]
Вони
— Тимкоооооо! Гучний крик, на межі надії та відчаю розірвав вранішню тишу. Кричав чоловік. Поважний, суворий. Сяк-так підстрижене волосся стирчала з-під спортивної шапки, ясно-блакитні очі гостро вдивлялися у порожню вулицю передмістя. — Тимкоооооооо! — Чоловік гукнув ще раз, ні на що особливо не сподіваючись. Обличчя його набуло виразу зростаючого батьківського страху за загублену дитину. Дарма […]
Глімпчик
Я втикаю навушники у ноутбук. – Привіт, Гліпчику, – вітаюсь. – Привіт, – весело відповідає той. Глімпчик – мій друг. Я не знаю його реального імені. Та й навіщо? Це онлайн гра. Тут можна бути, ким захочеш. Тож для мене той хлопчик був Глімпчиком. – Чим будемо сьогодні займатись? – поцікавився він. Ми стояли посеред […]
Віщі сни китів
Я чую спів китів, Що під покровом океану Бачуть сни, в яких вони Їдуть потягом Одеса-Харків І куштують полтавські галушки. А в Харкові титани Пʼють сотні літрів кави, Про сон вони забули, Як, власне, і про сни. А щоб вони спочили, Щоб кров життям налили, Серафими з тиші Києва їм парасолі повезли. А далі і […]
Тільки не кажи мені
Тільки не кажи мені « – Мамо, все гаразд? – Анна прочинила двері в кабінет, у якому Іванна усамітнилась одразу після РАЦСу. Донька тривожилась, для матері було не звичним зачинятись так на довго самій. В робочому кабінеті, який колись ділили між собою мати Іванна і тато Арсен, віяло вологою. Осінь, що вступала в свої права […]